|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
48733 Більче-Золоте
Поселення тут існувало ще у Xст., проте у документах згадується лише 1482 року як Більче. У 50-х роках XVIIст. вважалось містечком, цей статус із зміною назви на Більче-Золоте підтверджено у 90-х роках ХІХст. У 1810 році у селі проживало 2012 мешканців, 1880 року (разом із присілком Монастирок) - 2255, нині - понад 1700 осіб. Село належало до Борщівського району, а від 2020 року входить до Чортківського.
Католики латинського обряду села Більче спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. їх було менше сотні, своєї святині у них не було. 1867 року село, маючи 136 вірян, перейшло до новозаснованої парафіяльної експозитори у Глибочку. І лише у першій половині 90-х років ХІХст. у Більче-Золотому збудували муровану каплицю.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: листопад, 07 | |
| 1694 | - призначеного єпископом-помічником Гнєзненським о. Константія Зелінського, майбутнього архієпископа Львівського, у примасівській колегіаті в Ловічу примас Польщі кардинал Міхал Радзєйовський висвятив на єпископа; |
| 2003 | - єпископ Мар'ян Бучек у Плетеничах на Львівщині освятив відремонтовані приміщення в якості каплиці Матері Божої Святого Розарію; |
| 2015 | - костел Зіслання Святого Духа у Чернігові освятив архієпископ- ординарій Київсько- Житомирський Петро Мальчук; |
| 2024 | - єпископ Віталій Кривицький освятив відновлену каплицю Вищої Духовної Семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі на Київщині; |
| Наступна дата: листопад, 08 | |
| 1908 | - теребовельський декан та настоятель о. Станіслав Коженьовський освятив ще не завершений храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Глещаві на Тернопільшині; |
| 1998 | - костел св. Архангела Михаїла у Кузьмині на Хмельниччині освятив єпископ Ян Ольшанський; |
Громадську каплицю з функцією родинної усипальниці на території палацового парку у Більче-Золотому, збудовану за неоготичним проектом (ймовірно, 1880-1890 років) відомого львівського архітектора Адольфа Куна, схематизми Львівської архідієцезії вперше згадують у 1897 році, а від 1908 року датують 1895 роком та приписують її спорудження княгині Терезі Сапєзі, вдові по Леону, сину Адама, який лише 1854 року придбав Більче. Тому абсолютно безпідставно відносити її будівництво до 1839 року, як це зустрічається в Інтернеті. Спочатку богослужіння у храмі відправлялись лише іноді, а від 1908 року, коли кількість вірян збільшилась майже до двох сотень, - кожну неділю і середу.
Наприкінці 30-х років ХХст. кількість вірних у Більче-Золотому зменшилась до 130 осіб, а богослужіння у святині проводились лише двічі на місяць. У 50-х роках із зачиненого та частково пошкодженого під час війни храму перепоховали на сільському кладовищі останки померлого 1893 року Леона Сапєги та його дочки Ізабели, а каплицю використовували як колгоспне складське приміщення.
У посткомуністичні часи колишню римсько-католицьку святиню у Більче-Золотому віддали греко-католикам, які її відремотували та, маючи свою церкву, послуговуються каплицею як допоміжною культовою спорудою.
Головна сторінка