|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
48424 Бариш,
вул. Місто
Бариш у документах вперше згадується 1439 року, у 1559 році отримав магдебурзьке право. З приходом радянської влади став селом, яке до 19 липня 2020р. належало до Бучацького району, а тепер - до Чортківського. Населення - майже дві з половиною тисячі мешканців.
Приблизно у час отримання Баришем міських прав тут також було збудовано костел і засновано парафію його власником Миколаєм Язловецьким. Проте вона перейшла до протестантів. 1600 року місцевий храм згадується як такий, що повернувся в лоно Церкви, а 1602 року парафію відновили та святиню відремонтували (коштом Язловецьких). Відомо, що 1721 року костел (ймовірно, дерев'яний) мав три вівтарі: головний - Пресвятої Трійці та бічні - Матері Божої і св. Антонія Падуанського.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: marzec, 07 | |
| 1667 | - о. Войтеха Корицинського призначили єпископом-ординарієм Кам'янець-Подільським; |
| Następna data: marzec, 08 | |
| 1890 | - в Тернополі народився майбутній Львівський архієпископ-митрополит Євгеній Базяк; |
| 2024 | - єпископи надали санктуарію Страстей Господніх в Шаргороді на Вінничині статус Всеукраїнської кальварії; |
Будівництво сучасного мурованого храму розпочали 1800 року завдяки фундації Каетана Потоцького, а завершили коштом Мартина Шавловського. Причому спочатку мурованою була лише нижня частина костелу, і лише у 20-х роках - верхня. Його оздоблення та оснащення відбувалось повільно. 25 червня 1882 року здійснено консекрацію храму. А у 1900-1906 роках костел суттєво перебудовали, збільшивши його розміри, зокрема, додали дві неоготичні бічні каплиці.
Під час І світової війни святиню було пошкоджено, проте вже у 1920-1921 роках її частково відновили. Більш ретельна реставрація храму відбулась у 1927, 1930 та 1934 роках. У другій половині 30-х років майже чотири тисячі парафіян містечка та двох сусідніх сіл обслуговував настоятель о. Ян Дзюбан.
У ніч з 5 на 6 лютого 1945 року частина польських мешканців Бариша заховалась в костелі та оборонялась під час нападу бойовиків УПА, після чого більшість поляків переїхала в Бучач. А 23 вересня 1945 року настоятель парафії о. Йосиф Мруз разом із своїми вірянами та костельним майном виїхав до Польщі. Від 1946 року храм використовувавя в якості колгоспного складу.
Наприкінці 80-х - на початку 90-х років колишній костел віддали греко-католикам, які після ремонту послуговуються ним як церквою Вознесіння Господнього.
Strona główna