СТАРІ ПЕТЛИКІВЦІ. Костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1924 - 1931). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48413 Старі Петликівці

Петликівці як містечко за руським правом відомі від 1421 року, коли тут було утворено парафію, згадуються у документах 1437 і 1467 років. У 1807р. на теренах села заснували Нові Петликівці, тому Петликівці назвали Старими Петликівцями. 1880 року тут проживало 1868 мешканців, у тому числі лише 586 римо-католиків, 1915 року - близько 2000, 1931 року - понад 2500, більшість з яких вже були поляками, нині - понад тисяча осіб. Село входило до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Отже, 14 серпня 1421 року місцевий власник Адальберт Бучацький заснував у Петликівцях при вже існуючому костелі парафію свв. Миколая, Катерини та Анни, надавши їй майно як у самих Петликівцях, так і в сусідніх селах. Проте пізніше храм знищили татари (можливо, не один раз). І, принаймні, від 1593 року парафія вже не існувала, Петликівці приєднали до парафії Пресвятої Трійці у Підгайцях.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: червень, 18
1993 - костел Пресвятого Серця Ісуса Христа у Козарівці на Вінничині консекрував єпископ Ян Ольшанський;
2000 - архієпископ Мар'ян Яворський освятив наріжний камінь майбутнього костелу Воздвиження Хреста Господнього у Бродах на Львівщині;
2004 - єпископ Леон Дубравський консекрував храм Матері Божої Неустанної Допомоги в Деребчині на Вінничині;
2005 - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович у співслужінні єпископів Антала Майнека та Мілана Шашіка освятив хрест і наріжний камінь на місці будівництва костелу Матері Божої Ангельської в Ужгороді;
2016 - Державний секретар Ватикану кардинал П'єтро Паролін освятив Архідієцезіальний музей у Львівській курії;
- кардинал П'єтро Паролін освятив земельну ділянку і хрест, а також заклав наріжний камінь під будівництво парафіяльного духовного центру св. Йоана Павла ІІ на південному (сокільницькому) передмісті Львова;
- освячено каплицю та житлові приміщення у новозбудованій частині паллотинського осередку у Києві;
2017 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив і заклав привезений із Франції наріжний камінь костелу св. Терези від Дитяти Ісуса у Львові-Брюховичах;
Наступна дата: червень, 19
2009 - єпископ Мар'ян Бучек освятив невеликий приватний будинок у центрі Горлівки на Донеччині в якості парафіяльної каплиці Пресвятого Серця Ісуса Христа;
Тимчасова каплиця

У 1647 році парафію у Петликівцях було відновлено та збудовано новий дерев'яний храм Пресвятої Діви Марії коштом Голинської та Вільковських, проте у другій половині цього століття (ймовірно, 1674 року) цей костел було теж зруйновано.

Не пізніше 1704 року у Петликівцях постав черговий дерев'яний храм за кошти тодішнього власника Мавриція Курдвановського, який також збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії. Правда, ще 1715 року деякі частини цієї святині вважались недобудованими, а мала вона тоді 4 дерев'яні вівтарі - головний Різдва Пресвятої Діви Марії та бічні св. Йосифа, св. Антонія і св. Мавриція (1816 року - головний вівтар із Розп'яттям, три бічні святих Антонія, Йосифа і Алоїзія, а 1854 року - головний із Розп'яттям, яке парафіяни вже вважали чудотворним, та чотири бічні Пресвятої Діви Марії, св. Алоїзія, Ecce Homo і св. Антонія). Пізніше до костелу було добудовано муровану каплицю. І простояв цей храм з незначними ремонтами (попри суперечливі дані щодо будівництва у XVIII столітті нового) аж до І світової війни, коли 11 липня 1917 року його спалили московітські солдати.

Знищена була у Старих Петликівцях не тільки святиня, з якої вдалось врятувати частину костельного майна, але й дзвіниця, парафіяльний будинок і господарські споруди. Віряни спромоглись до вцілілої мурованої каплиці добудувати тимчасову дерев'яну каплицю, якою і послуговувались тривалий час. 21 липня 1924 року за настоятеля о. Кароля Людомильського було закладено фундамент та вмуровано і освячено наріжний камінь майбутнього мурованого храму за проектом львівського архітектора Вікентія Равського. Проте будівництво костелу внаслідок непорозумінь між вірянами і настоятелем йшло дуже повільно, а потім і взагалі зупинилось.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

У 1926 році з призначенням нового настоятеля о. Броніслава Скуліча постав також новий проект храму авторства Романа Кензлера, а наступного року було майже завершено спорудження парафіяльного будинку. Протягом кількох років тривав збір коштів на продовження будівництва костелу, яке розпочалось 1929 року. 8 вересня 1931 року ще не повністю споруджений храм освятив о.-прелат зі Львова Владислав Лібревський, а 12 травня 1935 року після завершення будівельних робіт та оснащення його консекрував архієпископ Болеслав Твардовський. Святиня містила 4 вівтарі (головний із Розп'яттям, два бічних та в каплиці св. Терези із її скульптуркою), 5 дзвонів та інше досить значне костельне оснащення.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Аж до смерті 1943 року майже дві з половиною тисячі вірян у п'яти населених пунктах продовжував обслуговувати о. Скуліч, а парафія у різні часи мала каплиці у Бобулинцях, Киданові, Нових Петликівцях, Осівцях, Переволоках, а також Старих Петликівцях. У 1945 році парафіяни-поляки виїхали до Польщі (можливо, разом із новим душпастирем та частиною костельного майна). Фактично, все костельне оснащення не збереглось, а сам храм, який, ймовірно, використовувався в якості господарської будівлі, повернули римо-католикам наприкінці 90-х років. У 2000 році вони розпочали ремонт святині. 11 вересня 2004 року відновлений костел освятив єпископ Леон Малий.

Старі Петликівці обслуговують дієцезійні священники та сестри-непорочниці (згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) з парафії у Язлівці.

СВЯТИНІ,
ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:
ПОДІЇ,
ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ СВЯТИНЕЮ
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.
Фільми