ЗОЛОТИЙ ПОТІК. Костел Пресвятої Діви Марії і св. Домініка / Різдва Пресвятої Діви Марії і св. Степана (1604 - 1634). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48451 Золотий Потік,
f.b.: parafiaRPDM

Поселення, яке відоме з 1388 року як Загайполе, у 1570 році стало містечком з назвою Потік (як родове гніздо його власника Потоцького), а пізніше - Золотий Потік. У 1578 році отримало магдебурзьке право, підтверджене 1601 року. У 1880 році тут проживало понад 4 тисячі мешканців, з них римо-католиків - 940. Від 1984 року є селищем міського типу, яке входило до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського. Населення - майже 2400 мешканців.

Вже, принаймні, 1602 року у Золотому Потоці мала бути якась дерев'яна каплиця, але фундація костельно-монастирського комплексу домініканців місцевими власниками Потоцькими відбулась лише у 1604-1608 роках. Проте спорудження спочатку йшло досить мляво, оскільки до 1620 року навіть не згадується в документах. У 1631 році, коли помер фундатор Стефан Потоцький, будівництво храму ще було далеким від завершення, яке, в основному, настало лише 1634 року завдяки дружині фундатора Марії та її синам. І лише із 40-х років можна говорити про якусь готовність святині.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: травень, 18
1828 - архієпископ Андрій Анквич консекрував костел Матері Божої Сніжної у Куткорі на Львівщині;
1899 - бережанський декан о. Еразм Нейбург освятив наріжний камінь майбутнього храму св. Станіслава єп. мч. в Козовій на Тернопільщині;
1991 - відбувся інгрес архієпископа Мар'яна Яворського до Львівської катедри;
1996 - архієпископ Мар'ян Яворський призначений Апостольським адміністратором відновленої Луцької дієцезії, а костел cвв. Апп. Петра і Павла у Луцьку став кафедральним;
2000 - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископи Антал Майнек і Іван Семедій освятили костел Пресвятої Трійці в Ужгороді;
2002 - новоспоруджений костел Святого Духа у Кропивницькому (Кіровограді) консекрували Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископ Леон Дубравський;
- кардинал Мар'ян Яворський освятив каплицю у новоспорудженому парафіяльному будинку при костелі Божого Милосердя i Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі;
2003 - у Римі канонізовано єпископа Йосифа Пельчара, ординарія Перемишльського;
2007 - єпископ Мар'ян Бучек освятив пам'ятник Йоану Павлу ІІ перед костелом Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі на Львівщині;
2019 - єпископ Броніслав Бернацький в каплиці Матері Божої Фатімської у Подільську на Одещині коронував новою короною скульптурку Матері Божої Фатімської;
2021 - єпископ Едвард Кава освятив відреставровані скульптури Матері Божої Непорочної та фасадні сходи храму св. Антонія у Львові;
Наступна дата: травень, 19
1761 - освячено костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Оноківцях на Закарпатті;
1924 - освятили наріжний камінь храму Матері Божої Неустанної Допомоги у Магдалівці на Тернопільщині;
1929 - єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич освятив закладений ще в грудні 1928 року фундамент та наріжний камінь майбутнього костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1930 - освячено земельну ділянку під будівництво храму Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині;
1939 - єпископ Стефан Вальчикевич освятив два нових дзвони костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1997 - єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь майбутнього храму Матері Божої Фатімської у Ганнополі на Вінничині;
2013 - у Богуславі на Київщині освятили встановлений на костелі Зіслання Святого Духа хрест;

Проте наприкінці 40-х років храм зазнав пошкоджень внаслідок військових дій під час козацько-польської війни. Святиню відновили до 1653 року, коли у Золотому Потоці було засновано парафію у складі ще 14 сіл, обслуговувати яку довірили домініканцям. Оздоблення та оснащення костелу тривало навіть після його консекрації 1665 року (під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії і св. Степана). Храм відомий чудотворним образом Матері Божої, який урочисто внесли до вівтаря 9 вересня 1739 року. Станом на 1784 рік костел мав 5 вівтарів - головний Матері Божої та бічні св. Тадея, Христа Розіп'ятого, св. Вікентія і св. Домініка, що було підтверджено також у 1810 та 1852 роках.

Проте із 70-х років технічний стан святині згадується як дуже поганий, тому у 1889, 1903, 1908 та 1911 роках відбувався її ремонт і навіть часткова добудова (зокрема, вежі). Але вже 1933 року знову занотовано дуже поганий стан храму, більше того, 17 липня 1934 року він зазнав незначної пожежі. Її наслідки ліквідували весною 1935 року. Наприкінці міжвоєнного періоду понад 2600 вірян у Золотому Потоці та понад десятку сусідніх сіл обслуговував настоятель. о. Роман Петруський (від 1937 року), причому філіальні муровані каплиці були у Рублині (Пресвятого Серця Ісуса, 1934р.) та Стінці (Матері Божої Святого Розарію, 1896р.). 28 червня 1945 року о. Петруський виїхав із Золотого Потоку. Його замінив о. Франциск Розвуд із Порохової, але 25 вересня цього ж року він також виїхав до Польщі, забравши зі собою частину костельного майна.

Храм використовували в якості зерносховища та складу шкір. 1962 року розібрали рештки вежі, пошкодженої під час ІІ світової війни, та від 1969 року колишній костел був будинком культури. 21 квітня 1992 року повернений костел освятив єпископ Маркіян Трофим'як. 6 червня 1993 року із Польщі 'повернулась' копія чудотворної ікони, яку разом із іншим цінним костельним майном було вивезено 1945 року.

Костел у Золотому Потоці, який нині має титул Пресвятої Діви Марії і св. Домініка, і місцевих вірних обслуговують дієцезіальні священники з парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Бучачі.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.