|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
48577 Ридодуби,
+380 (3552) 513-08
Ридодуби документально відомі із 1600 року. 1785 року тут проживало 396 мешканців, 1870 року - 842, 1880 року - 947, 1910 року - 1267, 1931 року - 1196, нині село нараховує менше шести сотень осіб.
Католики латинського обряду Ридодуб, як і решти сусідніх сіл, спочатку належали до до парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові, а після заснування 1854 року у Хом'яківці парафіяльної експозитури перейшли до неї. В середині ХІХ століття їх було понад три сотні, наприкінці цього століття - понад півтисячі, а перед І світовою війною - понад шість сотень. Ще тоді вони намагались спорудити власну святиню, проте їх наміри до війни не вдалось реалізувати.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: листопад, 10 | |
| 1717 | - храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха; |
| 1850 | - Фердинанд Кан, номінований ординарієм Тираспольським, висвячений на єпископа в Санкт-Петербурзі Могильовським архієпископом Казимиром Дмоховським; |
| 1900 | - єпископ Болеслав Клопотовський консекрував головний вівтар костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городківці на Вінничині; |
| 2002 | - новозбудований храм Пресвятого Серця Господа Ісуса в Аристівці на Вінничині консекрував єпископ Броніслав Бернацький; |
| Наступна дата: листопад, 11 | |
| 1729 | - освячено новоспоруджений тринітарський костел св. Михаїла і Навернення св. Павла у Луцьку; |
| 1863 | - новозбудований храм св. Архангела Михаїла консекрував архієпископ Львівський Франциск Вежхлейський; |
| 1923 | - інгрес до Львівської архікатедри архієпископа-митрополита Львівського Болеслава Твардовського; |
| 1928 | - освячено земельну ділянку під будівництво костелу Матері Божої Остробрамської у Львові; |
| 1992 | - після завершення ремонту освятили костел cвв. Апп. Петра і Павла у Череші на Буковині; |
| 1994 | - відремонтований костел Всіх Святих у Букачівцях на Івано-Франківщині освятив єпископ Маркіян Трофим'як; |
| 2000 | - новозбудований костел св. Ядвіги у Жовтому Броді на Житомирщині консекрував єпископ Ян Пурвінський; |
| 2004 | - отримав єпископське свячення з рук кардинала Джованні Лайоло майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Томас Галліксон; |
| 2016 | - архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископів Антала Майнека і Ніла Лущака освятив перед Мукачівською катедрою скульптуру св. Мартина; |
| 2019 | - о. Микола Лучок призначений єпископом-помічником Мукачівської дієцезії; |
| 2020 | - єпископ Станіслав Широкорадюк відкрив та освятив створений з ініціативи єпископа Броніслава Бернацького пам'ятник знищеному храму св. Климентія в Одесі; |
| 2021 | - в каплиці св. Йосифа в Мукачеві на Закарпатті за участю Апостольського нунція в Україні архієпископа Вісвальдаса Кульбокаса освячено відреставрований орган початку ХІХ століття, привезений з парафії св. Фелікса в Округлій; |
Ще 1911 року місцевий власник Антоній Завадський-Охоцький організував в Ридодубах комітет будівництва каплиці, пообіцявши під її спорудження земельну ділянку, каміння, пісок та гроші. 1913 року його обрали головою цього комітету, а також було накопичено достатньо будматеріалів та коштів. Але до будівництва храму не дійшло, бо голова комітету, прагнучи отримати якийсь унікальний проект святині, так і не зміг обрати жодний. 1917 року зібране каміння австрійські війська використали на ремонт дороги, вапно розібрали місцеві мешканці, а пісок повернув собі його колишній власник.
І лише після Ісв. війни спорудження власної каплиці у Ридодубах знову стало актуальним. 1922 року постав новий комітет її будівництва, який отримав і необхідну для цього земельну ділянку, і будівельні матеріали. Зокрема, Пінчаковська подарувала каміння, а вже згаданий Антоній Завадський-Охоцький та Анна Боровська пожервували гроші. 15 серпня 1923 року настоятель парафії о. Йосиф Хара освятив наріжний камінь під будівництво філіального храму. Через три дні владна інституція у Львові затвердила його проект авторства чортківського архітектора Теодора Втужецького, який пізніше спроектував також храм у Білому Потоці. Будував святиню інженер Топольський.
Спорудження храму у Ридодубах тривало, в основному, до 1931 року, коли 15 серпня його було освячено. Проте будівництво та оснащення святині продовжувалось ще до 1934 року. У 1937 році Ридодуби увійшли до новоствореної парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці. На той час храм мав два бічні дерев'яні вівтарі приблизно 1930 року виготовлення з образами Матері Божої і Пресвятого Серця Ісуса, інше спорядження, а також муровану дзвіницю.
У 1945 році о. Яків Мацишин переїхав із Білобожниці до Ридодуб, а до 1946 року частину парафіян-поляків вивезли до Польщі. Майже рік у 1950-1951рр. ридодубівська каплиця була не чинною. Після смерті о. Казимира Флейшхакера у 1961 році богослужіння у ній до 1963 року відправляли душпастирі із парафії Пресвятої Трійці у Борщові, а пізніше віряни самі збирались на молитву. 1979 року радянська влада святиню зачинила, використовували її як фільмотеку.
Через десять років, 23 грудня 1989 року майбутній єпископ о. Маркіян Трофим'як освятив повернену каплицю як костел під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1993 році його було відремонтовано. Збереглись два колишніх бічних вівтарі, одни з них (Матері Божої) нині є тут головним, а інший міститься у цвинтарній каплиці Воскресіння Господнього в Тернополі.
Парафію у Ридодубах обслуговують дієцезіальні священники.
Головна сторінка