КОЗОВА. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. (1899 - 1902). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47003 Козова,
вул. Грушевського

Перша писемна згадка про Козову - 1440 рік, згадується також у 1443, 1454, 1473, 1478, 1485, 1487 і 1492 роках. 1650 року отримала магдебурзьке право. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало понад 3600 мешканців, у тому числі близько 1500 римо- і 800 греко-католиків, 1939 року - 6500, з них понад 3300 поляків і більше 1400 українців, нині у селищі майже 9200 осіб. Козова була райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.

Парафію у містечку (і дерев'яний костел) фундував 25 квітня 1669 року місцевий власник Андрій Потоцький, проте 1721 року цей храм вже був у поганому стані та мав лише два вівтарі. 1734 року коштом наступного власника Йосифа Потоцького його замінили новою святинею (теж дерев'яною), яка 1741 року містила три вівтарі (головний св. Станіслава та два бічні).

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: липень, 15
1826 - освячено новоспоруджений костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані на Черкащині;
1845 - освячено земельну ділянку під спорудження костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Сніткові на Вінничині;
1872 - отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Болеслав Клопотовський;
1901 - інгрес ординарія Луцько-Житомирського єпископа Кароля Недзялковського до Житомирської катедри;
1906 - о.-канонік Юзеф Пяскевич освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Ворохті на Івано-Франківщині;
1930 - єпископи Франциск Лісовський та греко-католицький Никита Будка у відновленому костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині очолили урочистість внесення ікони Матері Божої Більшівецької;
2001 - новоспоруджений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Чимбарівці на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський;
Наступна дата: липень, 16
1785 - інгрес єпископа-ординарія Луцько-Житомирського (Київського) Каспера Цецішовського до Житомирської катедри;
1930 - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Колках на Волині консекрував Луцький єпископ-помічник Стефан Вальчикевич;
1934 - освячено новозбудовану каплицю Матері Божої Святого Скапулярію в Ільнику на Львівщині;
1995 - єпископ Ян Ольшанський консекрував новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці на Хмельниччині;
2004 - костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію;
2007 - призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека - коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії;
2014 - Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії;
- освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині;
Проект Я. Сас-Зубжицького
Проект Я. Сас-Зубжицького

У 1775-1780 роках занотовано поганий стан фундаменту і даху костелу у Козовій, а також дерев'яну дзвіницю з двома дзвонами. 1821 року храм мав три дерев'яні вівтарі з образами св. Станіслава, св. Яна Непомуцького та скульптуркою Христа відповідно. 1878 року через надто малий розмір святині та її поганий технічний стан (попри здійснений ремонт) зафіксовано необхідність спорудження нового костелу, тоді ж було збудовано муровану дзвіницю. У 1885 році оновили костельне оснащення, а 1888 року храм отримав новий дах.

Будівництву мурованого костелу в Козовій опирався тодішній настоятель о. Михайло Штиба, вважаючи дерев'яний цілком достатнім для парафії, хоча її меценати та візитатори вже давно наполягали на спорудженні нового храму. Лише із призначенням 1894 року нового настоятеля о. Яна Оцеткевича розпочалась підготовка до будівництва нової святині, проте тепер на перешкоді стали інші опоненти, а також недостатність коштів. Правда, у 1895 році вже був готовий проект костелу авторства колишнього львівського, а тоді вже краківського архітектора Яна Сас-Зубжицького, який 1897 року представив кошторис його спорудження. Окрім того, завдяки місцевому власнику Генрику Шеліському, землевласникам інших населених пунктів на теренах парафії, а також вірянам таки вдалось назбирати достатньо коштів.

І 29 травня 1899 року бережанський декан і настоятель парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові о. Еразм Нейбург освятив наріжний камінь майбутнього храму в Козовій. А 1902 року будівництво вже було, в основному, завершене, костел освятили та стали використовувати для богослужінь, хоча ще не закінчили спорудження вежі, бракувало підлоги, двох бічних вівтарів, лавок, дверей тощо. Для завершення усіх робіт у святині та її належного оснащення не вистачало коштів. До І світової війни вдалось лише незначно покращити стан справ у костелі, а вежу так і не було повністю добудовано, окрім того костел зазнав пошкоджень під час війни.

У 1921 році розписали інтер'єр храму у Козовій, а 1923 року розпочались значні роботи, пов'язані із добудовою вежі, ремонтом дзвіниці та костелу, які фактично тривали до кінця 20-х років. У 30-х роках і навіть на початку 40-х років продовжувалось впорядкування святині. В результаті вона отримала чотири дерев'яні вівтарі (головний із образом Матері Божої з Дитятком та бічні із ще одніє іконою Матері Божої з Дитятком, а також скульптурками Христа Розіп'ятого і св. Антонія з Дитятком), інше значне костельне оснащення, браму-дзвіницю із трьома дзвонами. Від 1934 року парафією, що налічувала понад шість тисяч вірян у містечку та ще десяти сусідніх селах, опікувався настоятель о. Кароль Хмелєвський, а каплиці були у Вівсі, Геленках, Літятині і Теофіпілці, а також цвинтарна у Козовій.

Головний вівтар
Головний вівтар

У 1946 році о. Хмельовський із останньою групою парафіян-поляків та найціннішим костельним майном виїхав із Козової до Польщі. Зачинений храм спочатку радянська влада використовувала як клуб, потім - в якості складу, а в 70-х роках його було повністю знищено. У середині 90-х років на його місці греко-католики розпочали підготовку до спорудження церкви. При цьому було знайдено залишки фундаменту старого дерев'яного костелу, який існував тут ще до спорудження мурованого. Збудовану церкву освятили 2007 року під титулом свв. Апп. Петра і Павла.

Бічні вівтарі
Бічні вівтарі
ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.