|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
47631 Козлів
Перша згадка в документах - 14 грудня 1410 року, є також письмові згадки 23 серпня 1448р., 2 березня 1456р. та в інших роках цього століття. 27 травня 1502 року король Олександр надав Козлів архієпископу Львівському Андрію Боришевському та дозволив селу міські права. Архієпископи двічі втрачали власність на нього та знову відновлювали, поки остаточно містечко не перейшло у власність світських осіб. 1577 року (після руйнування у 1755р.) отримало магдебурзьке право. У 1857р. в Козлові проживало 3001 мешканців, 1880 року - 3470 осіб, з них 1501 поляків і 931 українців, 1931 року - 4605, нині ж - 1800 осіб. У 1940-1962рр. Козлів був райцентр, потім увійшов до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського. Від 1961 року є селищем (міського типу).
Попри непідтверджені дані щодо існування храму в Козлові ще на початку XVIIст. перший (дерев'яний) костел тут збудував архієпископ Ян Скарбек не пізніше 1731 року, про що він повідомляв Апостольську Столицю, а парафія була ним заснована 17 жовтня 1733 року. Правда, вже 1760 року зафіксована необхідність спорудження нової святині.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: квітень, 27 | |
| 2016 | - освячено новозбудовану каплицю семінарії у Ворзелі на Київщині та присвячення семінарії Пресвятому Серцю Ісуса; |
| Наступна дата: квітень, 28 | |
| 1831 | - у Луцьку помер колишній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Каспер Цецішовський, митрополит-архієпископ Могильовський; поховали у Луцькій катедрі; |
| 1900 | - освячено наріжний камінь храму Пресвятого Серця Ісуса у Вовкові на Львівщині ; |
| 1927 | - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці на Львівщині консекрував єпископ А. Новак; |
| 2013 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив наріжний камінь та фундамент монастиря ордену Братів св. Павла Першого Пустинника
у Маріуполі на Донеччині; - єпископ Радослав Змітровіч освятив нову каплицю під титулом бл. Папи Йоана Павла ІІ, а також дзвони храму св. Анни у Хмельницькому; |
| 2014 | - храм Пресвятого Серця Ісуса Христа у Ківерцях на Волині проголошено санктуарієм Божого Милосердя; |
Двічі, 13 і 16 березня 1765 року образ Милосердного Серця Господа Ісуса у храмі в Козлові починав кровавити. Комісія на чолі із архієпископом Вацлавом Сераковським підтвердила правдивість цих подій та видала відповідний документ. Культ цієї ікони спонукав до будівництва з ініціативи архієпископа Сераковського мурованого костелу 1769 року. Більше того, архіпастир 4 травня 1772 року суттєво збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії та надав їй ранг препозитури. Після належного оснащення архієпископ Фердинанд Кіцький 31 липня 1791 року консекрував храм під титулом Воздвиження Святого Хреста.
У 1820 році костел в Козлові містив 4 вівтарі, 3 з яких були дерев'яними (головний із згаданим вище образом Милосердного Серця Христа, інші два присвячувались Матері Божій Непорочні і св. Йосифу), а четвертий мармуровий мав ікону св. Яна Непомуцького, була також дерев'яна дзвіниця. Під час пожеж 20 вересня 1866 року та 10 квітня 1870 року храм зазнав пошкоджень, проте був відремонтований вже 1871 року. У 1887-1888 роках завдяки зусиллям настоятеля о. Еразма Нойбурга святиню розбудували, зокрема, додали бічну наву, і оздобили, в тому числі за кошти настоятеля. Збудували також новий парафіяльний будинок. Протягом наступних років в костелі відбулись дрібні ремонти.
Під час І світової війни храм у Козлові зазнав несуттєвих пошкоджень, які у 20-х роках усунули. Аж до кінця 30-х років стверджувалось, що святиня вимагає серйозного ремонту, проте обмежились лише незначними оновленнями. Від 1921 року парафію чисельністю понад дві з половиною тисячі вірних у містечку і двох селах, обслуговував о. Антоній Рокош, якого 1937 року замінив о. Михайло Завадецький. Філіальні каплиці були у Покропивній, а раніше також у Городищі, Забойках і Таурові (до їх виділення з парафії).
Під час ІІ св. війни святиня у Козлові не постраждала, проте 2 липня 1944 року її висадили в повітря німецькі війська. Після тривалих пошуків в її руїнах знайшли шанований образ Милосердного Серця Ісуса. 1945 року о. Завадецький разом із парафіянами-поляками та частиною врятованого костельного майна виїхав до Польщі. На місці знищеного костелу потім було збудовано дитячий садок (у селищі їх три).
Головна сторінка