 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47631 Козлів
Перша згадка в документах - 14 грудня 1410 року, є також письмові згадки 23 серпня 1448р., 2 березня 1456р. та в інших роках цього століття. 27 травня 1502 року король Олександр надав Козлів архієпископу Львівському Андрію Боришевському та дозволив селу міські права. Архієпископи двічі втрачали власність на нього та знову відновлювали, поки остаточно містечко не перейшло у власність світських осіб. 1577 року (після руйнування у 1755р.) отримало магдебурзьке право. У 1857р. в Козлові проживало 3001 мешканців, 1880 року - 3470 осіб, з них 1501 поляків і 931 українців, 1931 року - 4605, нині ж - 1800 осіб. У 1940-1962рр. Козлів був райцентр, потім увійшов до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського. Від 1961 року є селищем (міського типу).
Попри непідтверджені дані щодо існування храму в Козлові ще на початку XVIIст. перший (дерев'яний) костел тут збудував архієпископ Ян Скарбек не пізніше 1731 року, про що він повідомляв Апостольську Столицю, а парафія була ним заснована 17 жовтня 1733 року. Правда, вже 1760 року зафіксована необхідність спорудження нової святині.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: вересень, 30 | |
| 1737 | - призначено на посаду коад'ютера Інфлянтського у польській східній Прибалтиці о. Вацлава Сераковського, майбутнього єпископа-ординарія Кам'янець-Подільського та митрополита-архієпископа Львівського; |
| 1739 | - єпископа Франциска Кобельського призначено Луцьким ординарієм; |
| 1928 | - костел св. Йосифа у Тщенці на Львівщині освятив єпископ Кароль Фішер; - освячено новозбудований костел Матері Божої Неустанної Допомоги у Шибалині на Тернопільщині; |
| 1944 | - у Мурафі Вінницької області народився майбутній єпископ Броніслав Бернацький; |
| 2006 | - єпископи Леон Малий та Леон Дубравський у Дзвинячці на Тернопільщині освятили каплицю
біля цілющого джерела, яке за життя любив відвідувати св. Зигмунт Щенсни-Фелінський; - єпископ Мар’ян Бучек у Стрию на Львівщині освятив катехитично-виховний будинок при костелі Різдва Пресвятої Діви Марії; |
| 2013 | - архієпископ Віктор Скворц з Польщі та єпископ Мар'ян Бучек освятили дві пам'ятні дошки ззовні костелу св. Йосифа Ремісника у Донецьку на спомин гірників, а також меморіальну таблицю у самому храмі; |
| Наступна дата: жовтень, 01 | |
| 1832 | - освячено під титулом Пресвятої Діви Марії Святого Розарію перший католицький храм у Харкові; |
| 1861 | - костел св. Архангела Михаїла у Надлиманському (Францфельді) на Одещині консекрував єпископ-помічник Тираспольський Вікентій Ліпський; |
| 1876 | - у Цєшанові (Східна Польща) народився майбутній єпископ-помічник Львівський Франциск Лісовський; |
| 2010 | - єпископ Ян Пурвінський освятив фундамент майбутнього костелу св. Йоана Павла ІІ у Ворзелі біля Києва; |
| 2022 | - єпископ Віталій Скомаровський встановив реліквії св. Терези від Немовляти Ісуса в каплиці св. Терези від Немовляти Ісуса в Рокитному на Рівненщині; |
Двічі, 13 і 16 березня 1765 року образ Милосердного Серця Господа Ісуса у храмі в Козлові починав кровавити. Комісія на чолі із архієпископом Вацлавом Сераковським підтвердила правдивість цих подій та видала відповідний документ. Культ цієї ікони спонукав до будівництва з ініціативи архієпископа Сераковського мурованого костелу 1769 року. Більше того, архіпастир 4 травня 1772 року суттєво збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії та надав їй ранг препозитури. Після належного оснащення архієпископ Фердинанд Кіцький 31 липня 1791 року консекрував храм під титулом Воздвиження Святого Хреста.
У 1820 році костел в Козлові містив 4 вівтарі, 3 з яких були дерев'яними (головний із згаданим вище образом Милосердного Серця Христа, інші два присвячувались Матері Божій Непорочні і св. Йосифу), а четвертий мармуровий мав ікону св. Яна Непомуцького, була також дерев'яна дзвіниця. Під час пожеж 20 вересня 1866 року та 10 квітня 1870 року храм зазнав пошкоджень, проте був відремонтований вже 1871 року. У 1887-1888 роках завдяки зусиллям настоятеля о. Еразма Нойбурга святиню розбудували, зокрема, додали бічну наву, і оздобили, в тому числі за кошти настоятеля. Збудували також новий парафіяльний будинок. Протягом наступних років в костелі відбулись дрібні ремонти.
Під час І світової війни храм у Козлові зазнав несуттєвих пошкоджень, які у 20-х роках усунули. Аж до кінця 30-х років стверджувалось, що святиня вимагає серйозного ремонту, проте обмежились лише незначними оновленнями. Від 1921 року парафію чисельністю понад дві з половиною тисячі вірних у містечку і двох селах, обслуговував о. Антоній Рокош, якого 1937 року замінив о. Михайло Завадецький. Філіальні каплиці були у Покропивній, а раніше також у Городищі, Забойках і Таурові (до їх виділення з парафії).
Під час ІІ св. війни святиня у Козлові не постраждала, проте 2 липня 1944 року її висадили в повітря німецькі війська. Після тривалих пошуків в її руїнах знайшли шанований образ Милосердного Серця Ісуса. 1945 року о. Завадецький разом із парафіянами-поляками та частиною врятованого костельного майна виїхав до Польщі. На місці знищеного костелу потім було збудовано дитячий садок (у селищі їх три).
