БІЛОЗІРКА. Колишня цвинтарна каплиця св. Роха (1771). Тернопільська обл., Кременецький р-н

47453 Білозірка

Перша письмова згадка про Білозірку датується 1545 року, згадується також у 1547 і 1583 роках. У першій половині XVIIIст. стала містечком, яке у другій половині цього століття отримало міські права і 1797 року стало волосним центром. У 1875р. тут прживало близько 2054 мешканців, переважну більшість яких становили українці, 1906 року - 1754, 1931 року - 955. 1939 року містечко стало селом. До 2020 року входило до Лановецького району.

Костел у Білозірці заснували місцеві власники Адам Бжостовський, каштелян полоцький, і його дружина Геновефа (в схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії - Теофіла), уроджена Огінська, яка 1743 року успадкувала білозірківський ключ маєтностей. Фундаційний акт від 6 квітня 1768 року зафіксували у Кременецьких книгах 21 вересня, і цього ж року храм освятив під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії о. Ян Підгороденський, майбутній єпископ.

7 вересня 1776 року Луцька курія підтвердила фундацію в Білозірці та утворила тут парафію. Місцевий костел постав шляхом реконструкції цегляного палацовий павільйону з черепичним дахом ('z przebudowy murowanego pawilonu pałacowego krytego dachowką'). Отримав три дерев'яні вівтарі, головний з яких містив образ Розп'ятого Господа Ісуса. Як писав волинський дослідник Тадеуш Стецький, 'в одній з кімнат цього палацу, яка колись використовувалась для аматорського театру, знаходиться прекрасний костел, до якого можна потрапити через криті галереї'. У 1872-1874рр. палац та храм у ньому змалював творець архітектурних пейзажів Наполен Орда. 'Piękny kościół Zwiastowiana N. P. M.' разом із палацом згадується також у першому томі видання 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego' від 1880 року. Вважається, що цей костел було зачинено чи навіть знищено царською владою наприкінці 80-х років XIX століття.

У 1771 році на кладовищі у Білозірці коштом Бжостовських збудували муровану каплицю, яка отримала титул св. Роха. І, принаймні, від початку 30-хроків XIXст. парафія подається з цією ж присвятою. Складається враження, що вже тоді парафіяльною святинею стала цвинтарна каплиця, а палацовим костелом дозволялось користуватись лише іноді. Окрім того, при наступних місцевих власниках білозірківські маєток та палац суттєво занепали, що не могло не вплинути також і на стан храму. В середині XIXст. парафію обслуговував о. Ян Андрулевич, у другій половині 70-х років - о. Фелікс Зарембинський (нараховувала вона у ці часи близько шести сотень вірян, сотня яких проживало у самій Білозірці; тоді ще згадувався палацовий костел). А на зламі 80-х - 90-х років парафія у Білозірці була ліквідована, вірних разом із каплицею приєднали до інших парафій - спочатку Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Шумську, а через рік-два - Успіння Пресвятої Діви Марії у Ланівцях, де вони і перебували аж до початку 20-х років XX століття.

У 1921 році в Білозірці відновили парафію, її святинею знову стала цвинтарна каплиця св. Роха, а настоятелем - о. Андрій Вєжбіцький, якого 1925 року замінив о. Вацлав Маєвський. Задяки зусиллям останнього 1929 року постав комітет будівництва костелу. У 1934 році його перевели до іншої парафії, замість нього тут спочатку розпочав служіння о. Ян Котвіцький, а від 1935 року - о. Роман Ялохо. Саме при ньому відомий волинський архітектор Ромуальд Ґюртлер 1937 року виготовив проект мурованого костелу, який мав теж отримати титул св. Роха. Його будівництво на пожертвуваній Ігорем Митрофановим земельній ділянці розпочалось наступного року, проте завершити спорудження до ІІсв. війни не вдалось. Наприкінці 30-х років парафія нараховувала понад 1200 вірян у містечку та навколишніх селах і хуторах. У 1943 році вояки УПА знищили каплицю, а костел після війни став колгоспним зерносховищем та складом борошна (два бічні входи замурували, а вхід для колгоспної техніки зробили через вівтарну частину). Сучасний стан цієї споруди встановити не вдалось.