ІВАНІВКА. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. (1893 - 1896). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48137 Іванівка

Село Іванівка відоме від 1428 року, згадане також 1576 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало дві тисячі мешканців, більшість з яких були українцями. У 1946-1947 роках зі села переселено до Польщі близько двох сотень поляків, а замість них поселили привезених із Польщі (Лемківщина, Підляшшя, Холмщина) українців. Нині Іванівка налічує майже 1600 селян. Належала до Теребовельського району, а від 2020 року входить до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії у Теребовлі. 1893 року було закладено фундамент філіального мурованого костелу, спорудження якого здійснювалось коштом вірян та завдяки фінансовій допомозі Фонду Будівництва Каплиць і місцевої власниці Флорентини з Дзєдушицьких Ценської. Вже 1894 року храм, в основному, був споруджений, проте продовжував добудовуватись ще наступного року, а його освячення відбулось 1896 року.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: грудень, 10
1769 - у Варшаві з рук єпископа Антоніна Пжедвоєвського отримав священичі свячення митрополит-архієпископ Львівський Каетан Кіцький;
2000 - архієпископ Мар'ян Яворський освятив відремонтований орган в костелі Христа Царя в Івано-Франківську;
2016 - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Гуджеротті урочисто освятив новоспоруджену каплицю св. Йосифа Ремісника в Улянівці на Житомирщині;
2017 - єпископ Антал Майнек освятив земельну ділянку та фундамент під храм храм св. Кінги в Берегові-Ардові на Закарпатті;
2019 - о. Микола Лучок, номінований єпископом-помічником Мукачівським, висвячений на єпископа у катедрі в Мукачеві Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Клаудіо Ґуджеротті;
Наступна дата: грудень, 11
1938 - освячено каплицю Матері Божої Цариці Польщі у Ренові на Тернопільщині;
2010 - каплицю св. Йосифа у Шостці на Сумщині освятив єпископ Мар'ян Бучек;

Наступого, 1897 року в Іванівці було утворено парафіяльну експозитуру, до якої увійшла також Глещава. 1912 року понад 1700 вірян обслуговував експозит о. Станіслав Кавецький. У 1925 році у селі постала самостійна парафія, яка охопила окрім Глещави також сусідню Лозівку з філіальною мурованою каплицею 1922 року. Костел тоді ж покрили бляхою, придбали дзвін та образ до головного вівтаря. Храм мав ще два бічні вівтарі - Матері Божої та Пресвятого Серця Ісуса (усі були дерев'яними). Від 1933 року 1300 вірних перебували під опікою адміністратора о. Яна Шуля.

У березні 1944 року іванівський душпастир о. Францішек Наперач покинув село після нападу бойовиків УПА (врятувався, переховуючись на горищі костелу). Його наступник о. Казимир Білоус переїхав до Теребовлі у грудні 1944 року, коли був поранений під час упівського нападу на Лозівку. Після репатріації парафіян-поляків костел зачинили перетворивши його спочатку на зерносховище, а потім - на спортивний зал. Після падіння комуністичного режиму колишній римсько-католицький храм передали православним, які його відремонтували та добудували купол. І нині він є церквою Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.