 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47620 Сороцьке
Село Сороцьке вперше у документах (як Соське) згадується 1474 року чи навіть у 1423 році, а потім - у 1519 та 1564 роках. У 70-х - 80-х роках ХІХ століття налічувало близько 2100 селян, переважна більшість яких була українцями. Нині тут проживає майже півтори тисячі мешканців. Сороцьке входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Місцеві римо-католики належали до парафії св. Вацлава у Баворові. У 1865 році (за чисельності вірян близько 130 осіб) у Сороцькому збудували філіальну каплицю, в якій іноді відправлялись богослужіння. Коли ж кількість католиків латинського обряду у селі сягнула чотирьох з половиною сотень осіб, 1902 року архієпископ Львівський Йосиф Більчевський освятив наріжний камінь філіального неоготичного мурованого костелу.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: вересень, 18 | |
| 1856 | - о. Вікентій Ліпський номінований єпископом-помічником Тираспольським; |
| 1911 | - освятили новозбудований костел Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 1928 | - освячено каплицю у Велесневі на Тернопільщині; |
| 1932 | - в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині народився майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Станіслав Падевський; |
| 1938 | - освячено храм Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині; |
| 1991 | - єпископ Ян Ольшанський реконсекрував костел св. Архангела Михаїла у Качанівці на Тернопільщині; |
| 2004 | - після тривалого ремонту повторно освятили храм Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 2010 | - єпископ Леон Дубравський заклав та освятив наріжний камінь костелу Воздвиження Хреста Господнього в Іллінцях на Вінничині; |
| 2019 | - призначено єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії о. Олександра Язловецького; |
| Наступна дата: вересень, 19 | |
| 1998 | - архієпископ Мар'ян Яворський консекрував костел бл. Якова Стрепи у Старому Скалаті на Тернопільщині після завершення внутрішніх робіт; |
| 1999 | - архієпископ Мар'ян Яворський освятив місце під будову костелу Воздвиження Хреста Господнього у Бродах на Львівщині; |
| 2015 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Зіслання Святого Духа у Червонограді на Львівщині освятив вівтар та ікону св. Йоана Павла ІІ, а також передав храму його мощі; |
| 2020 | - єпископ Едвард Кава на місці зруйнованого радянською владою костелу св. Миколая у Лановичах на Львівщині освятив меморіал; |
| 2021 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив новоспоруджену дзвіницю з трьома дзвонами костелу Воздвиження Святого Хреста у Буданові на Тернопільщині ; |
Будівництво храму коштом родини власників Сороцького Баворовських під кервіництвом та за проектом львівського архітектора Михайла Ковальчука завершили, в основному, 1907 року. Його освятили (ймовірно, що тоді ж), проте оздоблення та оснащення костелу продовжувалось і далі. А 1909 року тут було засновано парафільну експозитуру, яка охопила також сусідні села Ілавче та Козівка, де пізніше постали філіальні муровані каплиці. Перед І світовою війною чисельність вірних у Сороцькому збільшилась удвічі та становила понад дев'ять сотень, а у всій ескпозитурі, яку тоді обслуговував о. Кароль Процик, - майже дві тисячі.
У 1923-1925 роках у Сороцькому постала самостійна парафія, якою опікувались адміністратори оо. Владислав Журек, Юліан Рудніцький, Роман Фіт, а від 1935 року - Сігізмунд Гендзинський. Костел мав головний неоготичний дерев'яний вівтар Матері Божої Неустанної Допомоги 1913 року та два бічні (теж дерев'яні) зі скульптурами Пресвятого Серця Ісуса та Матері Божої Святого Розарію. 1937 року було збудовано окрему дзвіницю біля храму на три дзвони, до якої встигли цього ж року придбати лише два.
Останній душпастир Сороцька о. Адам Дрижга 23 листопада 1944 року загинув від рук українських націоналістів. Частину костельного майна та парафіяльну документацію вдалось вивезти до Польщі. Зачинений храм радянською владою використовувався спочатку як зерносховище, а потім - в якості складу хімдобрив. У 70-ті роки пожежа знищила покрівлю, нині ж костел перебуває у стані руїни без жодної надії на реставрацію, бо римо-католики у селі відсутні, а місцеві спільноти інших конфесій мають свої церкви.
