47707 Біла
Перша згадка в документах про Білу датована 1564 роком, згадується також у 1601 і 1672 роках. 1880 року тут проживало 746 мешканців, нині - понад 3300 осіб. Від 20-х років ХХ століття село мало хутір Колонія, заселений поляками та остаточно ліквідований у 50-х роках.
Католики латинського обряду Білої належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги в Тернополі. В середині ХІХ століття їх кількість майже досягла двох сотень, наприкінці цього століття лише трохи не дотягнула до трьох сотень, перед І світовою війною перевищила півтисячі, проте у другій половині 20-х років, коли тут постала мурована каплиця, становила приблизно чотири з половиною сотні вірян.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: березень, 26 | |
1838 | - колишній Львівський архієпископ-митрополит Андрій Анквіч помер у Празі (Чехія), похоронений у крипті Празької архікатедри; |
1974 | - у Мукачеві народився майбутній єпископ-помічник Мукачівський Микола Лучок; |
2004 | - костел Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві освятив єпископ Станіслав Падевський; |
Наступна дата: березень, 27 | |
1885 | - номіновано на посаду Львівського архієпископа-митрополита єпископа Северина Моравського; |
1990 | - о. Віктор Антонюк освятив повернений костел св. Анни у Сторожинці на Буковині; |
2002 | - Апостольську адміністратуру Закарпаття піднесено до рангу Мукачівської дієцезії, її адміністратор єпископ Антал Майнек номінований ординарієм Мукачівським, собор св. Мартина у Мукачеві отримав статус кафедрального; |
Храм у Білій збудували 1927 року у змішаному стилі з каміння та цегли завдяки зусиллям Товариства народної школи на земельній ділянці, подарованій Дирекцією державних залізниць. Каплицю оточував паркан, поряд знаходилась мурована дзвіниця із двома дзвонами. У схематизмах Львівської архідієцезії святиня згадується, починаючи із 1931 року. 1932 року її було розписано коштом парафіян. Єдиний вівтар каплиці містив образ Матері Божої Святого Скапулярію (можливо, що такою ж була присвята храму). Наприкінці 30-х років чисельність місцевих вірян перевищила п'ять з половиною сотень.
Після ІІ світової війни зачинена каплиця, оснащення якої було вивезено до Польщі священниками та парафіянами-поляками, слугувала зерносховищем. У середині 90-х років її віддали місцевим греко-католикам, які після ремонту та часткової реконструкції користувались нею як ще однією своєю церквою, хоча і мали храм св. Миколая. Проте, збудувавши 2004 року новий великий храм Покрови Пресвятої Богородиці, колишню римсько-католицьку святиню тепер використовують в якості Духовного молодіжного центру та недільної школи.