48600 Заліщики,
вул. Гайворонського, 18,
+380 (3554) 231-55
Поселення існувало ще у XIVст., у XV-XVI століттях називалось Залісся і Заліще, а вперше згадується як Заліщики 1578 року. В середині XVIIIст. заснували місто, яке 1766 року отримало магдебурзьке право (село стало Старими Заліщиками). Від 1774 року Заліщики - центр повіту Галицького циркулу, від 1786 року - центр циркулу, від 1854 року - знову центр повіту (Чортківського циркулу), яким і залишилось після ліквідації циркулів 1867 року. У 1934р. приєднали Старі Заліщики. Від 1940 року були райцентром, а 2020 року увійшли до Чортківського району. У 1890 році місто мало 5751 мешканців (переважна більшість - поляки), нині - майже 9 тисяч осіб.
Перший (дерев'яний) костел у селі Заліщики, які тоді територіально входили до складу Кам'янецької дієцезії, постав ще у XVII столітті (ймовірно, завдяки тодішнім власникам Конецпольським), проте був знищений турками в 70-роках цього століття. Пізніше його знову відбудували з дерева (правда, не відомо, чи ще Любомирські, чи вже Понятовські).
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: січень, 18 | |
| На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів | |
| Наступна дата: січень, 20 | |
| 1901 | - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри; |
| 1951 | - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович; |
| 1998 | - архієпископ Львівський Мар'ян Яворський надав костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Рівному другий титул - Божого Милосердя; |
| 2019 | - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; |
Мурований храм у місті Заліщики було споруджено у 60-х роках XVIIIст. (називаються різні дати - від 1763 до 1769 року) коштом Понятовських (Станіслава Цьолка і, пізніше, його сина, Станіслава Августа, останнього короля Речі Посполитої). Обійшлось це на початку в десять тисяч австрійських гульденів. Після належного оснащення костел освятили 1784 року під титулом св. Станіслава єп. мч. на честь фундаторів святині. Відомо, що вона мала 100-кілограмовий дзвін Пресвятої Трійці, пожертвуваний ще старому храму 1719 року Стефаном Потоцьким із Бучача із вдячності за виздоровлення. Засновані фундаторами душпастирський осередок чи навіть парафію обслуговували бернардини.
У 1800 році Заліщики пережили велику пожежу, яка не минулась без наслідків також і для костелу. Зокрема, у вогні повністю розплавився згаданий вище вотивний дзвін, зазнала нищень і будівля святині. Відбудову мурованого храму, ймовірно, кштом місцевих власників Бруницьких, які були його покровителями, завершили 1824 року консекрацією (зокрема, 1803 року його накрили новим дахом). 1816 року бернардини покинули парафію, її перейняло дієцезіальне духовенство. І десь після цього заліщицька парафія разом із іншими подільськими душпастирськими осередками перейшла до Львівської архідієцезії (принаймні, схематизм 1814 року її ще не подає).
У 30-х роках ХІХст. парафія у Заліщиках налічувала приблизно дві тисячі вірян, а з кінця цих років аж до 1877 року обслуговувалась настоятелем о. Антонієм Палкевичем, наприкінці служіння якого мала майже три тисячі вірян у місті та двох десятках сусідніх сіл, а також громадську цвинтарну каплицю у Бедриківцях. У 90-х роках парафією опікувався настоятель о. Кавецький, у першому десятилітті ХХст. - о. Михайло Пьотровський. Парафія отримала громадські цвинтарні каплиці ще у Дуплиськах, Жежаві (нині - Зелений Гай) і Зозулинцях, а також храми у Винятинцях, Городку, Дзвинячі, Касперівцях, Кулаківцях, Угриньківцях і Щитівцях. Ще 1904 року костел отримав новий 175-кілограмовий дзвін, фундований стростою міста Яном Вельце та іншими жертводавцями.
Перед І світовою війною парафію у Заліщиках, яка зменшилась за чисельністю вірян та кількістю належних до неї сіл (частина їх перейшла до новозаснованих експозитур у Винятинцях, Угриньківцях і Щитівцях), від 1910 року обслуговував настоятель о. Антоній Познанський, якого не пізніше 1925 року замінив настоятель о. Йосиф Адамський. В міжвоєнний період костел було відремонтовано після часткових руйнувань, завданих І світовою війною, а наприкінці цього періоду під опікою о. Адамського перебувало лише 1600 вірних у місті та п'яти сусідніх селах. Каплиці залишились лише у Бедриківцях, Жежаві і Дзвинячі.
2 листопада 1939 року о. Адамський, довідавшись про загрозу арешту, таємно виїхав із Заліщик. Душпастирську послугу в парафії під час ІІ світової війни продовжив о. Андрій Урбанський, який раніше служив тут катехитом. 16 жовтня 1945 року він відправив у храмі останнє боггослужіння, а 2 листопада виїхав до Польщі. Від серпня 1946 року в зачиненій та пограбованій святині, з якої зняли хрести та скульптури святих, функціонувала школа садівництва. А від 1952 року костел використовували як склад хімдобрив, які в'їлись у стіни на висоту трьох метрів. У 1986 році храм отримав статус пам'ятки, його було відремонтовано, але при цьому знищили старі розписи, фрески і навіть герби фундаторів.
Парафію в Заліщиках відродили 25 серпня 1991 року. Повернений та частково впорядкований костел освятив 30 листопада цього ж року єпископ-поміник Львівський Маркіян Трофим'як та звершив у ньому перше післявоєнне богослужіння. Після цього розпочалось тривале відновлення святині зусиллями самих парафіян та коштом іхнім і колишніх мешканців міста, які проживають за кордоном.
Парафію обслуговували отці-михайлити (згромадження св. Архангела Михаїла), а нині нею опікуються дієцезіальні священники.
Костели і каплиці України