|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
44636 Чарторийськ
Чарторийськ згадується у літописах у 1100 та 1228 роках. Наприкінці ХІХст. у містечку проживало майже 2 тисячі мешканців, 1902 року на залізничній гілці Ковель-Сарни відкрили станцію Чарторийськ, біля якої виникло селище з цією ж назвою, тому містечку Чарторийськ додали приставку Старий. 7 жовтня 2021 року Старий Чарторийськ перейменували на Чарторийськ. У селі проживає понад дві тисячі осіб. Належало до Маневицького району, а тепер - до Камінь-Каширського.
Місцевий власник Андрій Лещинський (кальвіністського віросповідання) 18 грудня 1639 року профінансував у Чарторийську будівництво невеликого дерев'яного храму св. Йосифа в пам'ять про померлу 30 травня дружину Анну (із Корецьких) - католичку. Фундацію святині та парафії затвердив 23 січня 1640 року єпископ Андрій Гембіцький. В лютому цього ж року храм було споруджено, а в ньому постав меморіал Анни.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: липень, 10 | |
| 1747 | - архієпископ Миколай Вижицькийо декретом визнав чудотворним образ Розіп'ятого Ісуса в Новому Милятині на Львівщині; |
| 1799 | - консекровано костел Пресвятої Трійці у Браїлові на Вінничині; |
| 1904 | - о. Станіслав Громніцький освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці на Тернопільщині; |
| 1960 | - висвячений на священника майбутній Апостольський нунцій в Україні та Апостольский адміністратор Закарпаття Антоніо Франко; |
| 1999 | - Апостольський нунцій в Україні о. Нікола Етерович отримав єпископське свячення у Хварі (Хорватія) з рук кардинала Анжело Содано; - освячено костел св. Марії Горетті у Червоних Хатках на Житомирщині; |
| 2002 | - інгрес першого ординарія Харківсько-Запорізького єпископа Станіслава Падевського до Харківської катедри; |
| 2005 | - кардинал Мар'ян Яворський в костелі св. Йосифа у Тщенці на Львівщині освятив пам'ятну таблицю о. Яну Строєку; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі св. Станіслава єп. мч. у Старому Добротворі на Львівщині освятив новий вівтар та впровадив реліквії св. Йоана з Дуклі; |
| Наступна дата: липень, 11 | |
| 1751 | - настоятель парафії у Володимирі о. Загорський (за дозволом єпископа Антонія Волловича) освятив новоспоруджений костел у Чарторийську на Волині під титулом Воздвиження Святого Хреста; |
| 1770 | - єпископ Холмський Фелікс Турський (майбутній ординарій Луцький) консекрував домініканський храм у Володимирі на Волині; |
| 1914 | - розширену святиню Успіння Пресвятої Діви Марії у Трускавці на Львівщині консекрував єпископ Йосиф Пельчар; |
Наступний власник Самуель Лещинський 13 липня 1674 року переніс до Колок парафію разом із її колишнім забезпеченням, а в Чарторийську здійснив нову фундацію для домініканців. Після смерті Самуеля справу фінансування ченців продовжив його син Андрій. Дерев'яний костел згорів 1729 року, проте цього ж року його відбудували (теж із дерева).
Новий (і вже мурований) храм в Чарторийську був споруджений протягом десяти років, починаючи із 1751 року, за проектом о.-єзуїта Павла Гіжицького (можливо, що розпочали його будівництво ще 1717 року, проте з невідомих причин воно зупинилось). 11 липня 1751 року настоятель парафії у Володимирі о. Загорський (за дозволом єпископа Антонія Волловича) освятив новоспоруджений костел під титулом Воздвиження Святого Хреста. Святиня мала 9 вівтарів (три дерев'яних, інші - у вигляді фресок на стінах), головний містив скульптуру Господа Ісуса Розіп'ятого, на прикостельному цвинтарі стояла мурована дзвіниця із двома дзвонами.
На початку 70-х років XVIII століття храм у Чарторийську відремонтували після пожежі. У схематизмі Луцько-Житомирської дієцезії парафіяльний і домініканський костел Воздвиження Святого Хреста подається останній раз на початок 1832 року. Цього ж року царський уряд ліквідував домініканський монастир, а храм передали православним. Жоден із наступних схематизмів аж до 1921 року його навіть не згадує.
У 1915 році під час І світової війни колишній костел у Чарторийську та суміжні будівлі зазнали суттєвих пошкоджень, руїна храму стояла без даху, вікон і дверей. 1920 року парафію було відновлено під старим титулом св. Йосифа, а її адміністратором призначено душпастиря вже згаданої парафії у Колках о. Франциска Мілевського, якого кожні кілька років замінювали інші адміністратори. Завдяки їх зусиллям та коштам урядовим і місцевих власників до 1930 року завершили часткове впорядкування святині. Зокрема, її покрили шифером та встановили двері і вікна. Від 1937 року парафією, що налічувала лише дві з половиною сотні вірних, хоча до неї належало ще майже два десятки сусідніх сіл, опікувався настоятель о. Іларій Пашек. Була дерев'яна каплиця в Костюхнівці на кладовищі польських легіонерів, які полегли у боях із московітами під час Ісв. війни.
Під час ІІ світової війни костел зазнав чергових пошкоджень, якийсь час був церквою, а потім став зерносховищем. Пізніше стояв пусткою, перетворюючись на руїну. У 90-х роках його передали православним, і нині після ремонту та часткової перебудови він є Хрестовоздвиженською церквою чоловічого монастиря. Досі - Московського патріархату.
Головна сторінка