WISZENKI. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1771 - 1847). Wołyński obw., Łucki r-n

Informacja

45108 Вишеньки

Вперше Вишеньки згадуються у грамоті князя Любарта Гедиміновича 8 грудня 1322 року. 1906 року тут проживало 239 мешканців, нині ж його населення перевищує три сотні осіб. Село входило до Рожищенського району, а від 2020 року є частиною Луцького.

Перший дерев'яний костел у Вишеньках постав 1639 року та був консекрований єпископом Андрієм Гембіцьким. У 1771 році знищений татарами і шведами храм відбудували коштом місцевого власника Станіслава Манецького (він же відновив 27 травня цього ж року фінансово-майнове забезпечення парафії). Після пожежі, яка зруйнувала костел, його частково відбудували 1847 року (причому, на мурованому саме тоді фундаменті), а завершили його спорудження та оснащення, а також реставрацію вцілілих решток колишньої святині у 1858-1859 роках завдяки єпископу Касперу Боровському та вірянам.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: maj, 19
1761	- освячено костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Оноківцях на Закарпатті;
1924	- освятили наріжний камінь храму Матері Божої Неустанної Допомоги у Магдалівці на Тернопільщині;
1929	- єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич освятив закладений ще в грудні 1928 року фундамент та наріжний камінь майбутнього костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1930	- освячено земельну ділянку під будівництво храму Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині;
1939	- єпископ Стефан Вальчикевич освятив два нових дзвони костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1997	- єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь майбутнього храму Матері Божої Фатімської у Ганнополі на Вінничині;
2013	- у Богуславі на Київщині освятили встановлений на костелі Зіслання Святого Духа хрест;
Następna data: maj, 20
1850	- о. Фердинанд Кан призначений першим єпископом-ординарієм новоствореної Херсонської дієцезії (від 1852 року - Тираспольської);
1907	- храм Пресвятого Серця Ісуса Христа у Грінталі на Донеччині консекрував єпископ Йосиф Кесслер;
1956	- помер у Кракові колишній єпископ-помічник Луцько-Житомирський архієпископ Михаїл Годлевський, похоронений в крипті місцевого піярського костелу;
2018	- єпископ Едвард Кава освятив нові скульптури Пресвятого Серця Ісуса, Непорочного Серця Марії і св. Антонія в костелі Пресвятого Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії у Стрілецькому на Львівщині;

Храм у Вишеньках часто датують XVIII чи навіть XVII століттям, проте більш реалістичною датою його будівництва видається середина ХІХ століття з врахуванням того, що костел містить окремі елементи XVIII століття, які вдалось врятувати від пожежі та реставрувати. У 70-х роках понад 1300 вірян, що проживали також у навколишніх селах, обслуговував адміністратор о. Казимир Здройковський, а в 80-ті роки близько 1800 вірних перебували під опікою адміністратора о. Кирила Трушковського. Тоді парафія мала каплиці у Рожищі, Словатичі та на кладовищі у Вишеньках. У 90-х роках чисельність парафії перевищила 2300 осіб, адміністрував її о. Антоній Буяльський та щезла згадка про каплицю в Словатичі. Від початку ХХ століття до І світової війни адміністраторами у Вишеньках служили оо. Леопольд Грабовський, Антоній Бужинський, Мар'ян Токажевський, Антоній Ясенас та Юліан Діффенбах, а кількість вірян збільшилась до понад 2700.

У 1920 році із парафії у Вишеньках виокремили нову в Рожищах, тому на початку 1923 року у вишиньківській парафії, яку адміністрував о. Владислав Сєлава, залишилось лише трохи більше восьми сотень вірян. У 1925-1931 роках адміністратором тут служив о. Казимир Тесаревич (1925-1931рр.), кількість вірних в чотирьох десятках парафіяльних сіл збільшилась до майже 1300. Далі вони почергово перебували під опікою настоятелів оо. Станіслава Симона, Вітольда Ковальського, Броніслава Федоровича і Станіслава Домбровського, а їх чисельність майже сягнула 1900.

Після 1945 року храм у Вишеньках використовували як колгоспну молочарню. Початок 90-х років колишній костел зустрів у дуже зруйнованому стані, але, попри це, його, як один із лише трьох вцілілих у Луцькій дієцезії дерев'яних храмів, вирішили перенести в Ковель у якості парафіяльної святині. 5 грудня 1994 року розпочались будівельні роботи під керівництвом ковельських архітекторів Олександра Ключука і Петра Пекарчука. Консекрував перенесений костел під титулом св. Анни 12 жовтня 1996 року єпископ Райнхард Леттманн з Мюнстера (Німеччина).