БАР. Костел св. Анни / св. Миколая (1807 - 1811, 1902 - 1908). Вінницька обл., Жмеринський р-н

23000 Бар,
вул. св. Миколая, 12,
+380 (4341) 220-09

Перша документальна згадка про місто, яке тоді називалось 'Ров', датується початком XVст., згадується також у наступних роках цього століття. У 1533р. до Ровського замку прибула королева Бона Сфорца та, викупивши місцевість 1537 року, розпочала будівництво нової фортеці, яку назвала Баром. 1540 року місто отримало магдебурзьке право. У 1861р. тут проживало 7965 мешканців, 1880 року - 8277, 1905 року - 19438, 1911 року - 22620, нині - понад 15 тисяч осіб. Бар був райцентром, а 2020 року увійшов до Жмеринського району.

Дерев'яний костел св. Миколая у Барі, фундований 1550 року місцевою власницею королевою Боною, спалили 1648 року козаки. Новий дерев'яний храм (з дуба чи бука на підмурівку) розпочали будувати зусиллями о. Матея Круліковського 1721 року, але навіть у 1741 році, коли його перейняли єзуїти, спорудження ще не було завершене.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: липень, 15
1826 - освячено новоспоруджений костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані на Черкащині;
1845 - освячено земельну ділянку під спорудження костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Сніткові на Вінничині;
1872 - отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Болеслав Клопотовський;
1901 - інгрес ординарія Луцько-Житомирського єпископа Кароля Недзялковського до Житомирської катедри;
1906 - о.-канонік Юзеф Пяскевич освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Ворохті на Івано-Франківщині;
1930 - єпископи Франциск Лісовський та греко-католицький Никита Будка у відновленому костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині очолили урочистість внесення ікони Матері Божої Більшівецької;
2001 - новоспоруджений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Чимбарівці на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський;
Наступна дата: липень, 16
1785 - інгрес єпископа-ординарія Луцько-Житомирського (Київського) Каспера Цецішовського до Житомирської катедри;
1930 - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Колках на Волині консекрував Луцький єпископ-помічник Стефан Вальчикевич;
1934 - освячено новозбудовану каплицю Матері Божої Святого Скапулярію в Ільнику на Львівщині;
1995 - єпископ Ян Ольшанський консекрував новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці на Хмельниччині;
2004 - костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію;
2007 - призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека - коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії;
2014 - Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії;
- освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині;
Фотознімок: Posterrr

Єзуїти закінчили будівництво дубової святині у Барі та освятили її під титулом свв. Войтеха і Станіслава. Після ліквідації ордену 1773 року храм перейшов до дієцезіального духовенства, проте у 1806 році він також згорів. Збудувати новий костел так і не вдалось, попри те, що фінансово-майнове забезпечення парафії станом на 1830 рік було вже досить значним. Після пожежі довелось послуговуватись недобудованою францисканською святинею. Їхні перші дерев'яні храм св. Йосифа та монастир збудували після 1662 року, проте вони згоріли 1768 року під час захоплення Бару московітськими та польськими (антиконфедератськими) військами. Розпочате 1776 року будівництво мурованої святині так і не завершили, а після ліквідації францисканського монастиря 1832 року усі його будівлі з часом перетворились на руїни, оскільки парафія з них перейшла до домініканського храму.

Джерело фотознімка: PhotoDocumentalist.org.ua

Завдяки фундаційному акту від 27 листопада 1607 року настоятеля о. Матеуша і старости Станіслава Гольського у місті оселились домініканці, які отримали збудований 1598 року коштом цеху шевців дерев'яний костелик св. Анни. Хоча під час козацько-польської війни їх монастир та маєтності були пограбовані, проте весь костельно-монастирський комплекс не зазнав істотних руйнувань. І після повернення у Бар домініканців на початку XVIIIст. вистачило лише невеликого ремонту. А 1806 року, коли згорів парафіяльний храм, з ініціативи преора о. Шадбея всі домініканські дерев'яні будівлі, за винятком резиденції, розібрали, щоб на їх місці збудувати новий костельно-монастирський комплекс.

Фотознімок: Сергій Венцеславський

Спорудження мурованого костелу у Барі коштом вірян та завдяки зусиллям того ж о. Шадбея здійснили у 1807-1811 роках. Святиня отримала п'ять дерев'яних вівтарів, головний з яких містив образ Матері Божої з Дитятком. Після оздоблення та належного оснащення новозбудований храм 7 жовтня 1826 року консекрував єпископ Францішек Мацкевич. 1823 року поряд почали будівництво мурованої резиденції, але до ліквідації у 1832 році домініканського монастиря спорудження не встигли завершити. Костел та інші будівлі ченців перейшли до дієцезіального духовенства.

Джерело фотознімка: PhotoDocumentalist.org.ua

В середині ХІХст. парафія у Барі мала присвяту святій Анні, понад п'ять тисяч вірян та філіальну каплицю у Вовковинцях, проте після приєднання Кам'янецької дієцезії до Луцько-Житомирської схематизми подають костел під титулом св. Миколая. У 90-х роках під адмініструванням о. Едуарда Засовського чисельність парафії перевищила 6 тисяч вірних. На початку ХХст. барська парафія адмініструвалась о. Олександром Щавінським, саме тоді їй повернули титул св. Анни. Храм вже не міг помістити всіх вірних, кількість яких майже сягнула восьми тисяч, тому 1902 року на гроші Пелагеї Мілевської розпочалося його розширення (наріжний камінь заклали 25 липня 1902 року). До 1908 року завдяки зусиллям о. Щавінського та о. Еразма Чачковського, який 1907 року його замінив, збудували фактично новий неоготичний костел (від старого залишився тільки пресбітерій - вівтарна частина).

Фотознімок: Сергій Попік

У 1933-1942 роках святиню у Барі було зачинено. У 80-х роках минулого століття тут працював настоятелем майбутній єпископ о. Броніслав Бернацький, якому 1989 року допомагав у душпастирстві інший майбутній єпископ - о. Яцек Пиль OMI. 26 липня 2006 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович здійснив реконсекрацію храму. 2018 року було відновлено орган початку ХХ століття.

Парафію у Барі обслуговують дієцезіальні священники, працюють черниці згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок.

Фотознімок: Сергій Попік

ОСНОВНІ ПОДІЇ ЧИ ПУБЛІКАЦІЇ, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ СВЯТИНЕЮ

2018. 06.16 Єпископ Радослав Змітрович очолив урочисту Месу та висвятив на священника диякона Вадима Дороша із згромадження місіонерів-облатів, родом із Бару; 06.24 Урочисту Месу на завершення святкування 100-річчя згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок очолив єпископ Леон Дубравський у співслужінні єпископів Віталія Скомаровського та Радослава Змітровіча; 09.08 Святу Месу з нагоди срібного ювілею с. Фаустини Ковальської із згромадження бенедиктинок-місіонерок очолив єпископ Леон Дубравський; 12.18 Похоронну Службу Божу с. Бенедикти Регіни Глушко із згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок очолив єпископ Леон Дубравський OFM у співслужінні єпископа Радослава Змітровича;


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.