КУНА. Костел св. Йоана Непомуцького (1774 - 1814). Вінницька обл., Гайсинський р-н

23714 Куна

Куна існувала, принаймні, з XVст. чи навіть раніше, була надана Івану Слупичу литовськими князями Свидригайлами, проте вважається заснованою лише 1575 року. Згадується також 1595 року. Була містечком і центром волості. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало 1700 мешканців, 1893 року - 1506, 1905 року - 2032, нині - майже 1600 осіб.

Фундацію костельно-монастирського комплексу францисканців-капуцинів у Куні підписав 13 листопада 1773 року місцевий власник Захарій Ярошинський, отримавши в травні 1772 року згоду на неї єпископа Фелікса Турського, ординарія Луцької дієцезії, до якої тоді належали ці землі. Перші ченці оселились тут в тимчасовому дерев'яному будинку з каплицею ще у травні 1773 року. Тоді ж було засновано також і парафію.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: березень, 16
1910 - Папа Пій X визнав бл. архієпископа Якова Стрепу покровителем Львівської архідієцезії;
2014 - єпископ Антал Майнек освятив відновлений костел св. Йоана Непомуки у Рахові на Закарпатті;
2019 - костел св. Ап. Петра в Одесі було проголошено малою базилікою;
- храм св. Йосифа у Гнівані на Вінничині проголошено санктуарієм св. Йосифа;
Наступна дата: березень, 17
1795 - у Лозовиці біля Климовичів у Білорусі народився майбутній єпископ-помічник Тираспольський Вікентій Ліпський;
Джерело фотознімка: Сергій Каляфіцький

Спорудження мурованого капуцинського комплексу у Куні розпочалось 2 серпня 1774 року. Будівництво монастиря завершили у вересні 1799 року, а костелу (в основному) - лише 1805 року, але храм ще потребував викінчення, тому богослужіння продовжували проводити у монастирі. Завершальні роботи коштом спадкоємців фундатора тривали до 1814 року, лише тоді в костелі розпочали богослужіння. Але у 1824-1825 роках їх знову довелось перенести до монастиря, оскільки виникла потреба у зміцненні стін і склепіння, які пішли тріщинами. 14 вересня 1825 року єпископ Франциск Мацкевич освятив новозбудований капуцинський храм під титулом св. Яна Непомуцького.

Джерело фотознімка: ukrainaincognita.com

Наказом від 16 серпня 1832 року, який виконали вже у грудні цього ж року, царська влада ліквідувала капуцинський монастир в Куні. Костел формально перейшов до дієцезіального духовенства, хоча душпастирство тут періодично продовжували здійснювати оо.-капуцини. Наприкінці 50-х років парафія нараховувала дев'ять сотень вірних, у другій половині 70-х років - менше шести сотень. Від 1888 року аж до своєї смерті 5 грудня 1902 року парафію обслуговував о.-капуцин Маріуш Клепацький. Наприкінці його служіння схематизми Луцько-Житомирської дієцезії почали подавати в описі храму наявність чудотворного образу св. Антонія Падуанського та благодатної ікони Пресвятої Діви Неусипної Заступниці. Від 1908 року парафію адміністрував о.-капуцин Аполінарій Бонер (помер 1915 року), він же був також капеланом гімназійної каплиці в Гайсині.

У радянські часи костел в Куні використовувався як колгоспний склад. 1991 року його у частково зруйнованому стані повернули римо-католикам, і якийсь час слугував святинею парафії у розташованому поруч Гайсині, поки там не збудували 2007 року капличку, а 2014 року - храм. Відтоді святиня все більше і більше занепадає. Куну продовжують обслуговувати дієцезіальні священники з парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гайсині.

Джерело фотознімка: youtube.com/watch?v=TFb7X7eHA3Y
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.
Фільми