Пиків вважається заснованим не пізніше 1590 року, документально згадується у 1569-1570рр. чи навіть 1525 року, а також у 1594, 1603 та 1611 роках. Принаймні, із XVIIIст. подається як містечко,
яке в царській Росії було центром волості, а в радянські часи коротко райцентром. У 80-х роках ХІХст. мало приблизно 2300 мешканців (Старий і Новий Пиків), 1903 року - 2356, 1905 року - 4658, нині тут проживає
майже дві тисячі осіб. До 2020 року село входило до Калинівського району.
Мурованої каплиці на католицькому кладовищі парафії Пресвятої Трійці у Пикові, за даними схематизмів Кам'янецької дієцезії, у 1859-1860 роках ще не існувало, проте схематизми Луцько-Житомирської
дієцезії її подають, починаючи, принаймні, від 1876 року аж до 1914 року. Оскільки не вдалось знайти жодної іншої інформації про цю каплицю, наче її взагалі не було, то гіпотетично її можна спробувати ототожнити із
каплицею-усипальницею Романського.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 16
1899
- призначений єпископом-помічником Перемишльським о. Йосиф Пельчар, майбутній святий;
Наступна дата: лютий, 17
1709
- полонений московитами архієпископ-митрополит Львівський Константій Зелінський помер у Москві;
1754
- Тодійський єпископ-ординарій Gerolamo Formagliari у Римі рукоположив в пресвітори майбутнього єпископа Луцького Фелікса Турського;
1884
- розпочало працю засноване о. Зигмунтом Гораздовським згромадження Сестер Милосердя св. Йосифа;
Ян Романський був управляючим підприємствами Потоцьких (ймовірно, цукровими заводами) у Шепетівці та Уладівці. На жаль, інформація про нього в загальнодоступному просторі теж відсутня. Меморіальна дошка з барельєфом
померлого на зовнішній стіні цвинтарної каплиці у Пикові містить сплюндрований вандалами нерозбірливий рік його смерті, яким, швидше за все, може бути 1886, хоча і 1866 теж підходить. Зловмисники виколупали олово, яким було залито
написи на меморіальній дошці і таблицях з епітафіями (від дружини та дітей), а також розбили саркофаг з рожевого мармору, що зберігав труну Романського. Недавно працівники Уладівського цукрового заводу з пошани до свого
колишнього керівника замінили труну і частково впорядкували усипальницю. Дбають про неї також і місцеві жителі (в рамках своїх скромних можливостей).
Джерело фотознімка: Iryna Pustynnikova
За відсутністю інформації, важко сказати, чи була усипальниця Романського парафіяльною цвинтарною каплицею, в якій після смерті Яна його похоронили. Зокрема, досить незвичними є розміщення
меморіальної дошки і таблиць з епітафіями не внутрі споруди, а на її зовнішній стіні. Відомо також, що дуже нечисленні місцеві римо-католики (переважно - похилого віку), не маючи можливості відремонтувати колишній парафіяльний храм,
двічі на рік (на Великдень та Різдво) збираються біля цієї каплиці на святкові богослужіння.
Головна сторінка