ПИКІВ. (Колишній) костел Пресвятої Трійці (1774). Вінницька обл., Хмільницький р-н

22420 Пиків,
вул. Соборна

Пиків вважається заснованим не пізніше 1590 року, документально згадується у 1569-1570рр. чи навіть 1525 року, а також у 1594, 1603 та 1611 роках. Принаймні, із XVIIIст. подається як містечко, яке в царській Росії було центром волості, а в радянські часи коротко райцентром. У 80-х роках ХІХст. мало приблизно 2300 мешканців (Старий і Новий Пиків), 1903 року - 2356, 1905 року - 4658, нині тут проживає майже дві тисячі осіб. До 2020 року село входило до Калинівського району.

Перший костел (очевидно, дерев'яний) Пресвятої Трійці у (Старому) Пикові існував ще перед 1604 роком. І згадується він в актах Луцького синоду від 1726 року. У 1740 року його замінив інший дерев'яний храм, саме відтоді тут велись метричні записи, хоча парафія, за даними схематизмів, постала ще на початку цього століття.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 16
1899 - призначений єпископом-помічником Перемишльським о. Йосиф Пельчар, майбутній святий;
Наступна дата: лютий, 17
1709 - полонений московитами архієпископ-митрополит Львівський Константій Зелінський помер у Москві;
1754 - Тодійський єпископ-ординарій Gerolamo Formagliari у Римі рукоположив в пресвітори майбутнього єпископа Луцького Фелікса Турського;
1884 - розпочало працю засноване о. Зигмунтом Гораздовським згромадження Сестер Милосердя св. Йосифа;
1990 - майбутній єпископ о. Ян Ольшанський освятив повернений храм Серця Ісуса у Красилові на Хмельниччині;
Джерело фотознімка: facebook.com/pamytky

Сучасну муровану святиню у центрі (Старого) Пикова, на новому місці збудували 1774 року коштом місцевих власників Антонія і Зофії (з Красінських) Любомирських. Консекрував новоспоруджений костел єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький 1776 року (за даними схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії - 1777 року). Храм мав чотири вівтарі у вигляді фресок на стінах з образами, намальованими на полотні. Головний вівтар містив образ Матері Божої Ченстоховської, оздоблений та коронований. Мурована дзвіниця, розміщена в мурованій огорожі прикостельного цвинтаря, містила три дзвони.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Наприкінці 50-х років парафія у Пикові нараховувала понад 2300 вірян та вже мала муровану каплицю у Лемешівці. 1859 року пиківський храм було відреставровано з пожертв парафіян. У другій половині 70-х - 90-х роках до понад трьох тисяч парафіян у містечку та понад двох десятках сусідніх сіл обслуговував адміністратор о. Владислав Коцеєвський, додались каплиці в Нападівці, яка потім вже не згадується, та цвинтарна (Романського?) у містечку. У першому десятилітті ХХст. парафію чисельністю до чотирьох тисяч вірних адміністрував о. Людвик Томашевський, якого пізніше замінив о. Антоній Сервігнат.

Джерело фотознімка: ishchuk.net

У 30-х роках ХХ століття костел у Пикові радянська влада зачинила. Проте під час ІІсв. війни він знову запрацював і був чинним, принаймні, до 1947 року (тоді тут було дві сотні вірян), потім використовувався як склад. 1991 року суттєво зруйновану будівлю колишнього римсько-католицького храму віддали Церкві. Проте здійснити ремонт святині невеличка місцева громада римо-католиків не спроможна, тому костел досі стоїть руїною. Зберігся у порівняно непоганому стані.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.
Фільми