ПИКІВ. (Колишній) костел Пресвятої Трійці (1774). Вінницька обл., Хмільницький р-н

22420 Пиків,
вул. Соборна

Пиків вважається заснованим не пізніше 1590 року, документально згадується у 1569-1570рр. чи навіть 1525 року, а також у 1594, 1603 та 1611 роках. Принаймні, із XVIIIст. подається як містечко, яке в царській Росії було центром волості, а в радянські часи коротко райцентром. У 80-х роках ХІХст. мало приблизно 2300 мешканців (Старий і Новий Пиків), 1903 року - 2356, 1905 року - 4658, нині тут проживає майже дві тисячі осіб. До 2020 року село входило до Калинівського району.

Перший костел (очевидно, дерев'яний) Пресвятої Трійці у (Старому) Пикові існував ще перед 1604 роком. І згадується він в актах Луцького синоду від 1726 року. У 1740 року його замінив інший дерев'яний храм, саме відтоді тут велись метричні записи, хоча парафія, за даними схематизмів, постала ще на початку цього століття.

Сучасну муровану святиню у центрі (Старого) Пикова, на новому місці збудували 1774 року коштом місцевих власників Антонія і Зофії (з Красінських) Любомирських. Консекрував новоспоруджений костел єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький 1776 року (за даними схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії - 1777 року). Храм мав чотири вівтарі у вигляді фресок на стінах з образами, намальованими на полотні. Головний вівтар містив образ Матері Божої Ченстоховської, оздоблений та коронований. Мурована дзвіниця, розміщена в мурованій огорожі прикостельного цвинтаря, містила три дзвони.

Наприкінці 50-х років парафія у Пикові нараховувала понад 2300 вірян та вже мала муровану каплицю у Лемешівці. 1859 року пиківський храм було відреставровано з пожертв парафіян. У другій половині 70-х - 90-х роках до понад трьох тисяч парафіян у містечку та понад двох десятках сусідніх сіл обслуговував адміністратор о. Владислав Коцеєвський, додались каплиці в Нападівці, яка потім вже не згадується, та цвинтарна (Романського?) у містечку. У першому десятилітті ХХст. парафію чисельністю до чотирьох тисяч вірних адміністрував о. Людвик Томашевський, якого пізніше замінив о. Антоній Сервігнат.

У 30-х роках ХХ століття костел у Пикові радянська влада зачинила. Проте під час ІІсв. війни він знову запрацював і був чинним, принаймні, до 1947 року (тоді тут було дві сотні вірян), потім використовувався як склад. 1991 року суттєво зруйновану будівлю колишнього римсько-католицького храму віддали Церкві. Проте здійснити ремонт святині невеличка місцева громада римо-католиків не спроможна, тому костел досі стоїть руїною. Зберігся у порівняно непоганому стані.