|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
23417 Снітків
Снітків у джерелах відомий із XVI століття, 1720 року отримав магдебурзьке право. На кінець XVIII століття був одним з найбагатших містечок Поділля. Наприкінці XIXст. тут проживало майже три тисячі мешканців, а нині їх менше семи сотень.
Зі середини XVIII століття існував у Сніткові дерев'яний костел, першою фундаторкою якого у 1748 році була Ружа Ліпська з Дзєдушицьких. У 1774 році власник поселення Рафал Дзєржек завершив спорудження наступного дерев'яного храму, розпочате ще 1768 року його батьком. З часом цей костел став непридатним і був розібраний.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: червень, 16 | |
| 1765 | - майбутнього єпископа Луцького о. Фелікса Турського, призначеного правлячим єпископом Холмським, висвятив на єпископа у Холмі ординарій Луцький Антоній Воллович; |
| 1897 | - освячено наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Фразі на Івано-Франківщині; |
| 1979 | - майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Мар’ян Бучек висвячений на священника в Цєшанові Апостольським адміністратором Львівської архідієцезії в Любачеві єпископом Мар’яном Реховичем; |
| 1990 | - майбутній єпископ о. Ян Пурвінський освятив в Олевську на Житомирщині пристосовану каплицю Воздвиження Хреста Господнього; |
| 1997 | - у Баранівці на Житомирщині освячено новозбудований поруч зі костелом св. Станіслава Костки будинок францисканського новіціату; |
| 2007 | - кардинал Мар'ян Яворський освятив наріжний камінь костелу cв. Варвари у Бориславі на Львівщині; |
| 2008 | - офіційне відкриття першого в Харківсько-Запорізькій дієцезії споглядального монастиря (сс.-кармеліток босих) у Покотилівці на Харківщині; |
| 2012 | - єпископ Ян Пурвінський освятив дзвін костелу Воздвиження Хреста Господнього в Олевську на Житомирщині; |
| 2015 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив наріжний камінь під будівництво Дому Милосердя у Львові на Збоїщах; |
| 2018 | - єпископ Леон Малий освятив у головному вівтарі подарований новий образ покровителя храму cв. Антонія у Верхніх Петрівцях на Буковині; |
| 2019 | - архієпископ Мечислав Мокшицький у присутності єпископа Антала Майнека консекрував новозбудований храм Пресвятої Трійці у Драчині на Закарпатті; - єпископ Едуард Кава освятив відновлену ще 2017 року дзвіницю з трьома новими дзвонами у костелі Пресвятої Трійці у Поморянах на Львівщині; |
| Наступна дата: червень, 17 | |
| 1746 | - костел у Корці на Рівненщині під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії консекрував єпископ-помічник Київський Йосиф Чарнецький; |
| 1753 | - храм св. Станіслава у Ходоркові на Житомирщині освятив єпископ Каетан Солтик; |
| 1906 | - новозбудований костел у Ценяві на Івано-Франківщині освятив під титулом Матері Божої Ченстоховської архієпископ Львівський Йосиф Більчевський; |
| 1989 | - майбутній єпископ-помічник Кам'янець-Подільський Радослав Змітрович у Польщі висвячений на священника єпископом Станіславом Напералою; |
| 2005 | - храм св. Альберта Хмельовського у Плебанівці на Вінничині консекрував єпископ Леон Дубравський; |
| 2006 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений костел Серця Господа Ісуса у Тамановичах на Львівщині; |
| 2015 | - Папа Римський Франциск освятив наріжний камінь нового храму св. Йоана Павла ІІ у Рівному; |
| 2017 | - архієпископ Мечислав Мокшицький консекрував санктуарій Матері Божої Фатімської у Довбиші на Житомирщині; - єпископ Леон Малий консекрував новозбудований костел cв. Антонія у Волощі на Львівщині; |
У 1845-1857 роках завдяки зусиллям тодішнього настоятеля о. Антонія Кулеши та коштом родини Дзєржків у Сніткові було збудовано мурований храм в неоготичному стилі. Зокрема, 15 липня 1845 року була освячена земельна ділянка під спорудження костелу. Станом на липень-серпень 1846 року вимурували стіни на 2 аршини і 3 вершки (близько 156 см). Проте далі, у 1847-1857рр. дані про будівництво храму відсутні. Його освячення відбулось 1857 року, проте в деяких джерелах подається завершення спорудження святині на 1868 рік. У 1886 році парохом призначено о. Юліана Маєвського, котрий протягом багатьох років намагається добитись ремонту костелу. 1897 року парафія нараховувала 2613 вірян, а 1905 року мала 36 десятин, 758 сажнів землі. Ремонт святині було зроблено лише у 1909-1910 роках.
Снітківський храм вперше закрили у 1934 році, церковне майно конфіскували. І з 1934 по 1941 рр. тут розміщався зразковий будинок колективіста ім. Луначарського, для чого костел було спеціально переобладнано. Була облаштована сцена, спеціальні кімнати, бібліотека, закуплено культінвентар. У 1941 році під час німецької окупації віруючі повернули собі костел. Сцена і внутрішнє обладнання було зруйноване, майно розікрали. Після війни костел діяв до 1951 року, коли його знову забрали - під зерносховище. Проте зерно тут погано зберігалося, тому цього ж року храм знову повернули віруючим. 20 вересня 1960 року рішенням №652 виконкому Вінницької обласної ради депутатів приміщення костелу уже втретє було вилучене з підпорядкування релігійної громади. У 1962-1966рр. його за проектом П. Качуровського перебудували під Будинок культури, який було визнано найкращим сільським Будинком культури Вінницької області.
Підлога костелу була викладена кам'яними плитами, які збереглись і зараз лежать на площадці при вході до Будинку культури. Храм мав великий головний вівтар з центральним образом Непорочного Зачаття Марії, який заслонявся позолоченою іконою св. Яна Непомуки. Бічні вівтарі були присвячені св. Антонію і св. Роху. Хори утримувались на дерев'яних стовпах, притвор був кам'яний. Біля костелу ріс невеликий садок, стояв будиночок сторожа, а перед храм - дві дзвіниці із дзвонами. Святиню оточував високий мур. Були ковані ворота і дві хвіртки, які зараз встановлені при вході на католицьке кладовище. Зовні храму на колонах на рівні даху стояли чавунні скульптури святих Апостолів Петра і Павла.
Колишній костел місцевій громаді римо-католиків повернули лише на короткий час у 1991 році, коли його освятив єпископ Ян Ольшанський, тому вони послуговуються каплицею на кладовищі.
Головна сторінка