СНІТКІВ. Колишній костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1847 - 1857). Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н

23417 Снітків

Снітків у джерелах відомий із XVI століття, 1720 року отримав магдебурзьке право. На кінець XVIII століття був одним з найбагатших містечок Поділля. Наприкінці XIXст. тут проживало майже три тисячі мешканців, а нині їх менше семи сотень.

Зі середини XVIII століття існував у Сніткові дерев'яний костел, першою фундаторкою якого у 1748 році була Ружа Ліпська з Дзєдушицьких. У 1774 році власник поселення Рафал Дзєржек завершив спорудження наступного дерев'яного храму, розпочате ще 1768 року його батьком. З часом цей костел став непридатним і був розібраний.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: вересень, 14
1764 - у Римі рукоположений в священники майбутній єпископ-помічник Луцько-Житомирський Ян Підгороденський;
1776 - помер єпископ-помічник Львівський Самуїл Гловінський;
1825 - єпископ Франциск Мацкевич освятив храм св. Йоана Непомуки в Куні на Вінничині;
1897 - освячено наріжний камінь костелу (каплиці) сс.-шариток в Чорткові на Тернопільщині;
1918 - призначено титулярним єпископом Телміським та єпископом-помічником Львівським о. Болеслава Твардовського;
1906 - освячено новозбудований костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині;
1924 - архієпископ Болеслав Твардовський освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі на Тернопільщині;
1930 - освячено філіальний новозбудований костел у Кремидові на Івано-Франківщині;
1988 - храм під титулом св. Анни у Хмельницькому консекрував єпископ Нюкш з Риги;
1990 - освячено повернений костел Воздвиження Святого Хреста у Городку на Львівщині;
1991 - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений храм свв. Миколая та Анни у Рогатині на Івано-Франківщині;
1992 - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений костел св. Миколая у Коропці на Тернопільщині;
1997 - в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині копію чудотворного образу Розіп'ятого Ісуса із колишнього костелу Святого Хреста у Новому Милятині коронував архієпископ Мар'ян Яворський;
- освячено відремонтований після повернення костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині;
1998 - єпископ Луцький Маркіян Трофим’як урочисто освятив під титулом Воздвиження Всечесного Хреста новозбудований костел у Торчині на Волині;
2005 - відремонтований костел Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях на Львівщині проголосили санктуарієм Святого Хреста;
2014 - архієпископ Мечислав Мокшицький подарував костелу св. Флоріана у Шаргороді на Вінничині реліквії св. Йоана Павла ІІ;
2020 - у Берездівцях на Львівщині архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив мощі св. Йоана Павла до костелу Воздвиження Святого Хреста;
Наступна дата: вересень, 15
1896 - новоспоруджений костел св. Йосифа у Миколаєві консекрував єпископ Тираспільский Антон Церр;
1933 - призначено Львівським єпископом-помічником о. Євгенія Базяка;
2007 - кардинал Мар'ян Яворський консекрував новоспоруджений костел св. Йосифа Ремісника у Шегинях на Львівщині;
2012 - архієпископ Петро Мальчук ввів реліквії бл. Папи Йоана Павла ІІ до костелу Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині;
2021 - костел св. Йосифа у Миколаєві проголошено санктуарієм св. Йосифа;

У 1845-1857 роках завдяки зусиллям тодішнього настоятеля о. Антонія Кулеши та коштом родини Дзєржків у Сніткові було збудовано мурований храм в неоготичному стилі. Зокрема, 15 липня 1845 року була освячена земельна ділянка під спорудження костелу. Станом на липень-серпень 1846 року вимурували стіни на 2 аршини і 3 вершки (близько 156 см). Проте далі, у 1847-1857рр. дані про будівництво храму відсутні. Його освячення відбулось 1857 року, проте в деяких джерелах подається завершення спорудження святині на 1868 рік. У 1886 році парохом призначено о. Юліана Маєвського, котрий протягом багатьох років намагається добитись ремонту костелу. 1897 року парафія нараховувала 2613 вірян, а 1905 року мала 36 десятин, 758 сажнів землі. Ремонт святині було зроблено лише у 1909-1910 роках.

Снітківський храм вперше закрили у 1934 році, церковне майно конфіскували. І з 1934 по 1941 рр. тут розміщався зразковий будинок колективіста ім. Луначарського, для чого костел було спеціально переобладнано. Була облаштована сцена, спеціальні кімнати, бібліотека, закуплено культінвентар. У 1941 році під час німецької окупації віруючі повернули собі костел. Сцена і внутрішнє обладнання було зруйноване, майно розікрали. Після війни костел діяв до 1951 року, коли його знову забрали - під зерносховище. Проте зерно тут погано зберігалося, тому цього ж року храм знову повернули віруючим. 20 вересня 1960 року рішенням №652 виконкому Вінницької обласної ради депутатів приміщення костелу уже втретє було вилучене з підпорядкування релігійної громади. У 1962-1966рр. його за проектом П. Качуровського перебудували під Будинок культури, який було визнано найкращим сільським Будинком культури Вінницької області.

Підлога костелу була викладена кам'яними плитами, які збереглись і зараз лежать на площадці при вході до Будинку культури. Храм мав великий головний вівтар з центральним образом Непорочного Зачаття Марії, який заслонявся позолоченою іконою св. Яна Непомуки. Бічні вівтарі були присвячені св. Антонію і св. Роху. Хори утримувались на дерев'яних стовпах, притвор був кам'яний. Біля костелу ріс невеликий садок, стояв будиночок сторожа, а перед храм - дві дзвіниці із дзвонами. Святиню оточував високий мур. Були ковані ворота і дві хвіртки, які зараз встановлені при вході на католицьке кладовище. Зовні храму на колонах на рівні даху стояли чавунні скульптури святих Апостолів Петра і Павла.

Колишній костел місцевій громаді римо-католиків повернули лише на короткий час у 1991 році, коли його освятив єпископ Ян Ольшанський, тому вони послуговуються каплицею на кладовищі.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.