|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
23530 Мурафа,
вул. Дружби, 75,
+380 (4344) 293-68, 294-44,
f.b.: murafs.ka.parafia
Мурафа (Морахва) вперше документально згадується 1432 року. Частина містечка на правому березі ріки Клекотина звалась Стара Мурафа, а на лівому березі - Нова Мурафа. У 80-х роках XIXст. ці дві Мурафи нараховували майже три тисячі мешканців, 1893 року - 2260, 1905 року - 3140. У радянські часи до 1989 року об'єднане село Мурафа називалось Жданове. Нині тут проживає понад 2700 осіб. До 2020 року входило до Шаргородського району.
У 1627 році у Мурафі місцева власниця Ядвіга Белжецька (із Язловецьких) фундувала невеликий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії для оо.-домініканців, пожертвувавши їм, зокрема, села (Великі) Голинчиці та Малі Голинчинці (Ксьондзівку, яка нині є Вербівкою). Після цього фундаторка померла, а її спадкоємець Януш Тишкевич заборонив ченцям оселитись у Мурафі, тому домініканці облаштувались у Голинчицях, збудувавши тут дерев'яні каплицю та невелику резиденцію.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: травень, 17 | |
| 1725 | - єпископ Стефан Рупневський консекрував новозбудований храм cв. Антонія Падуанського у Межирічах Корецьких на Рівненщині; |
| 1827 | - архієпископ Андрій Анквич консекрував костел Пресвятої Трійці у Гримайлові на Тернопільщині; |
| 1885 | - інгрес до Львівськї архікатедри архієпископа-митрополита Северина Моравського; |
| 1890 | - єпископ Ян Пузина консекрував костел св. Еразма у Плотичі на Тернопільщині; |
| 1910 | - костел cв. Антонія Падуанського у Новоселівці (Гальбштаті) на Миколаївщині консекрував єпископ Йосиф Кесслер; |
| 2009 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив хрест на місці майбутнього храму поблизу з каплицею Матері Божої Чудотворного Медальйона
та св. Андрія Боболі у Мерефі на Харківщині; - єпископ Леон Малий передав каплиці св. Йосифа Більчевського у Чугуєві на Харківщині реліквії св. архієпископа Йосифа Більчевського; |
| 2014 | - урочисте введення до Луцької катедри призначеного ординарієм Луцької дієцезії єпископа Віталія Скомаровського; |
| Наступна дата: травень, 18 | |
| 1828 | - архієпископ Андрій Анквич консекрував костел Матері Божої Сніжної у Куткорі на Львівщині; |
| 1899 | - бережанський декан о. Еразм Нейбург освятив наріжний камінь майбутнього храму св. Станіслава єп. мч. в Козовій на Тернопільщині; |
| 1991 | - відбувся інгрес архієпископа Мар'яна Яворського до Львівської катедри; |
| 1996 | - архієпископ Мар'ян Яворський призначений Апостольським адміністратором відновленої Луцької дієцезії, а костел cвв. Апп. Петра і Павла у Луцьку став кафедральним; |
| 2000 | - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископи Антал Майнек і Іван Семедій освятили костел Пресвятої Трійці в Ужгороді; |
| 2002 | - новоспоруджений костел Святого Духа у Кропивницькому (Кіровограді) консекрували Апостольський нунцій в Україні архієпископ
Нікола Етерович та єпископ Леон Дубравський; - кардинал Мар'ян Яворський освятив каплицю у новоспорудженому парафіяльному будинку при костелі Божого Милосердя i Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі; |
| 2003 | - у Римі канонізовано єпископа Йосифа Пельчара, ординарія Перемишльського; |
| 2007 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив пам'ятник Йоану Павлу ІІ перед костелом Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Броніслав Бернацький в каплиці Матері Божої Фатімської у Подільську на Одещині коронував новою короною скульптурку Матері Божої Фатімської; |
| 2021 | - єпископ Едвард Кава освятив відреставровані скульптури Матері Божої Непорочної та фасадні сходи храму св. Антонія у Львові; |
Король Владислав IV 20 травня 1640 року дозволив ченцям заснувати у Голинчинцях конвент, проте невдовзі вони виграли тривалий судовий процес, за результатом якого мали повернутись до Мурафи. Але до 1648 року не встигли у містечку розпочати будівництво домініканського осередку, оселився там лише один чернець (о. Францішек із Каньчуги) в якості місійного проповідника. Більше того, козаки Богдана Хмельницького знищили також їхню каплицю та резиденцію в Голинчинцях, замордувавши преора о. Домініка.
Домініканці повернулись у Мурафу вже після 1699 року, коли було підписано Карловицьку мирну угоду, за якою Османська імперія, зокрема, повернула Речі Посполитій Поділля. Оселились вони у дерев'яному монастирі, спорудженому біля відновленого дерев'яного костелу. І лише наприкінці 80-х років XVIII століття, назбиравши достатньо коштів від багатьох жертводавці (найбільше фундував місцевий власник Йоахім Потоцький), приступили до спорудження мурованого костельно-монастирського комплексу.
Новий мурований храм у Мурафі завдяки зусиллям преора o. Казимира Велямовського розпочали будувати 1789 року, а завершили, в основному, - 1797 року. Цього ж року ченці розібрали стару дерев'яну святиню. Оздоблений та достатньо оснащений костел консекрував 1826 року єпископ Франциск Мацкевич. Головний вівтар храму спочатку отримав образ Пресвятої Трійці, а пізніше - чудотворну ікону Матері Божої з Дитятком, написану на зламі XVII і XVIII століть. У 1850 році царська влада ліквідувала монастир, а костел перейшов до дієцезіального духівництва. Наприкінці 50-х - у першій половині 60-х років мурафська парафія обслуговувалась настоятелем о. Броніславом Малиновським, нараховувала понад 5 тисяч вірян та мала муровані каплиці громадську у Тарасівці і цвинтарну у Мурафі. В останній чверті XIXст. костел отримав орган авторства 'J. Hesse Wien', який зберігся та працює досі.
Із 1877 року парафію у Мурафі чисельністю понад 5600 вірних адміністрував о. Ян Сциславський (Тарасівка тоді вже була філією). Від 1886 року тут працював адміністратор, а потім і настоятель о. Рішард Розенберг, під духовною опікою якого перебувало від 8400 до 9000 римо-католиків (правда, наприкінці його служіння 1907 року кількість вірян зменшилась до 8 тисяч). Перед І світовою війною, за адміністрування о. Віктора Стрончинського чисельність вірних знову зросла до 9 тисяч (парафія охоплювала понад два десятки сусідніх сіл).
О. Стрончинський продовжував обслуговувати мурафську парафію у радянські часи до арешту на початку 30-х років, пізніше сюди доїжджав о. Антон Павільчюс із Томашполя (теж до арешту у 1935 році). У 1936-1941 роках святиня перебувала закритою. Принаймні, 1945 року Мурафою і Шаргородом опікувався о. Гацак. Відомо, що 1947 року парафія нараховувала 6412 вірян, 1958 року - 6200. Від 1953 року настоятелем працював о. Антон Хоміцький, до якого пізніше долучився о. Станіслав Шуляк. Саме він став настоятелем у Мурафі після смерті о. Хоміцького 1993 року. Завдяки його зусиллям на теренах розлогої парафії та поблизу неї було збудовано понад десяток костелів і каплиць. У 1995-2002 роках настоятелем у Мурафі служив майбутній єпископ Броніслав Бернацький. 15 серпня 2022 року єпископ-ординарій Леон Дубравський за участю єпископа-емерита Броніслава Бернацького встановив храм санктуарієм Матері Божої Мурафської.
Римо-католиків Мурафи та ще понад десятка сусідніх сіл обслуговують дієцезіальні священники, працюють черниці згромадження Сесетер Служебниць Пресвятої Діви Марії.
Головна сторінка