MURAFA. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (1789 - 1797). Sanktuarium Matki Bożej Murafskiej (2022). Winnicki obw., Żmerynkowski r-n

23530 Мурафа,
вул. Дружби, 75,
+380 (4344) 293-68, 294-44,
f.b.: murafs.ka.parafia

Мурафа (Морахва) вперше документально згадується 1432 року. Частина містечка на правому березі ріки Клекотина звалась Стара Мурафа, а на лівому березі - Нова Мурафа. У 80-х роках XIXст. ці дві Мурафи нараховували майже три тисячі мешканців, 1893 року - 2260, 1905 року - 3140. У радянські часи до 1989 року об'єднане село Мурафа називалось Жданове. Нині тут проживає понад 2700 осіб. До 2020 року входило до Шаргородського району.

У 1627 році у Мурафі місцева власниця Ядвіга Белжецька (із Язловецьких) фундувала невеликий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії для оо.-домініканців, пожертвувавши їм, зокрема, села (Великі) Голинчиці та Малі Голинчинці (Ксьондзівку, яка нині є Вербівкою). Після цього фундаторка померла, а її спадкоємець Януш Тишкевич заборонив ченцям оселитись у Мурафі, тому домініканці облаштувались у Голинчицях, збудувавши тут дерев'яні каплицю та невелику резиденцію.

Король Владислав IV 20 травня 1640 року дозволив ченцям заснувати у Голинчинцях конвент, проте невдовзі вони виграли тривалий судовий процес, за результатом якого мали повернутись до Мурафи. Але до 1648 року не встигли у містечку розпочати будівництво домініканського осередку, оселився там лише один чернець (о. Францішек із Каньчуги) в якості місійного проповідника. Більше того, козаки Богдана Хмельницького знищили також їхню каплицю та резиденцію в Голинчинцях, замордувавши преора о. Домініка.

Домініканці повернулись у Мурафу вже після 1699 року, коли було підписано Карловицьку мирну угоду, за якою Османська імперія, зокрема, повернула Речі Посполитій Поділля. Оселились вони у дерев'яному монастирі, спорудженому біля відновленого дерев'яного костелу. І лише наприкінці 80-х років XVIII століття, назбиравши достатньо коштів від багатьох жертводавці (найбільше фундував місцевий власник Йоахім Потоцький), приступили до спорудження мурованого костельно-монастирського комплексу.

Новий мурований храм у Мурафі завдяки зусиллям преора o. Казимира Велямовського розпочали будувати 1789 року, а завершили, в основному, - 1797 року. Цього ж року ченці розібрали стару дерев'яну святиню. Оздоблений та достатньо оснащений костел консекрував 1826 року єпископ Франциск Мацкевич. Головний вівтар храму спочатку отримав образ Пресвятої Трійці, а пізніше - чудотворну ікону Матері Божої з Дитятком, написану на зламі XVII і XVIII століть. У 1850 році царська влада ліквідувала монастир, а костел перейшов до дієцезіального духівництва. Наприкінці 50-х - у першій половині 60-х років мурафська парафія обслуговувалась настоятелем о. Броніславом Малиновським, нараховувала понад 5 тисяч вірян та мала муровані каплиці громадську у Тарасівці і цвинтарну у Мурафі. В останній чверті XIXст. костел отримав орган авторства 'J. Hesse Wien', який зберігся та працює досі.

Із 1877 року парафію у Мурафі чисельністю понад 5600 вірних адміністрував о. Ян Сциславський (Тарасівка тоді вже була філією). Від 1886 року тут працював адміністратор, а потім і настоятель о. Рішард Розенберг, під духовною опікою якого перебувало від 8400 до 9000 римо-католиків (правда, наприкінці його служіння 1907 року кількість вірян зменшилась до 8 тисяч). Перед І світовою війною, за адміністрування о. Віктора Стрончинського чисельність вірних знову зросла до 9 тисяч (парафія охоплювала понад два десятки сусідніх сіл).

О. Стрончинський продовжував обслуговувати мурафську парафію у радянські часи до арешту на початку 30-х років, пізніше сюди доїжджав о. Антон Павільчюс із Томашполя (теж до арешту у 1935 році). У 1936-1941 роках святиня перебувала закритою. Принаймні, 1945 року Мурафою і Шаргородом опікувався о. Гацак. Відомо, що 1947 року парафія нараховувала 6412 вірян, 1958 року - 6200. Від 1953 року настоятелем працював о. Антон Хоміцький, до якого пізніше долучився о. Станіслав Шуляк. Саме він став настоятелем у Мурафі після смерті о. Хоміцького 1993 року. Завдяки його зусиллям на теренах розлогої парафії та поблизу неї було збудовано понад десяток костелів і каплиць. У 1995-2002 роках настоятелем у Мурафі служив майбутній єпископ Броніслав Бернацький. 15 серпня 2022 року єпископ-ординарій Леон Дубравський за участю єпископа-емерита Броніслава Бернацького встановив храм санктуарієм Матері Божої Мурафської.

Римо-католиків Мурафи та ще понад десятка сусідніх сіл обслуговують дієцезіальні священники, працюють черниці згромадження Сесетер Служебниць Пресвятої Діви Марії.