 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
23500 Шаргород,
вул. Героїв Майдану, 216,
+380 (4344) 217-27,
f.b.: 100017016283715, 61552320509649
У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.
У 1590-1595 роках у Шаргороді коштом засновника міста Яна Замойського збудували невеликий мурований костел, який 3 листопада наступного року консекрував єпископ Павло Волуцький під титулом св. Флоріана. Фундаційний акт було підписано 11 квітня 159(7 чи 9?) року, за яким новоутворена парафія отримала у власність село Княжа Лука, яке після цього стало називатись Плебанівкою, інше майно та костельний податок з усіх мешканців містечка.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: жовтень, 04 | |
| 1803 | - о. Ігнатій Треттер освятив новоспоруджений храм Матері Божої Сніжної у Куткорі на Львівщині; |
| 1846 | - у Львівській катедрі з рук Львівського архієпископа вірменського обряду Самуеля Стефановича єпископські свячення отримав призначений на посаду Перемишльського єпископа о. Франциск Вежхлейський, майбутній митрополит Львівський; |
| 1887 | - костел cвв. Апп. Петра і Павла у Степовому (Карлсруе) на Миколаївщині консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр; |
| 1894 | - освячено костел бл. Кінги у Стебнику на Львівщині; |
| 1986 | - освячено новоспоруджену каплицю св. Франциска у Вінниці; |
| 1987 | - о. Йосиф Легович звершив першу післявоєнну Месу у поверненому костелі св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1998 | - єпископ Ян Ольшанський освятив новозбудований храм cв. Владислава у Бедриківцях на Хмельниччині; |
| 2003 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений розпис костелу св. Архангела Михаїла у Чернівцях-Садгорі; - єпископ Мар'ян Бучек освятив відремонтований парафіяльний будинок при костелі св. Йоана Непомуцького у Боянах на Буковині; |
| 2005 | - єпископ Станіслав Падевський освятив новозбудовану каплицю св. Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії у Макіївці на Донеччині; |
| 2013 | - о. Владислав Лізун освятив відновлену протягом останніх 6 місяців каплицю Христа Розіп'ятого в костелі cв. Антонія Падуанського у Львові; |
| 2014 | - єпископ Антал Майнек консекрував костел св. Франциска у Мукачеві на Закарпатті; - єпископ Ян Пурвінський освятив каплицю св. Агнеси у Соколові на Житомирщині; |
| 2015 | - єпископ Леон Дубравський освятив наріжний камінь храму св. Франциска в Андрійківцях на Хмельниччині; - архієпископ Петро Мальчук освятив наріжний камінь майбутнього костелу св. Терези від Немовляти Ісуса в Ірпині біля Києва; |
| 2020 | - єпископ Віталій Кривицький освятив відновлений храм св. Терези від Немовляти Ісуса і нову Хресну дорогу у Кам'яному Броді на Житомирщині; |
| Наступна дата: жовтень, 05 | |
| 1856 | - костел св. Валентина у Раковці на Львівщині консекрував архієпископ Лукаш Баранецький; |
| 1990 | - Апостольський делегат в СРСР та Росії архієпископ Франческо Коласуонно освятив земельну ділянку під будівництво костелу у Довбиші на Житомирщині; |
| 2008 | - кардинал Мар'ян Яворський консекрував новозбудований храм Матері Божої Святого Розарію в Косові на Івано-Франківщині; |
| 2013 | - архієпископ Станіслав Будзік (Польща) за участі єпископів Мар'яна Бучека, Яна Собіло, Леона Дубравського, Станіслава Широкорадюка та Степана Менька (УГКЦ) консекрував костел Різдва Пресвятої Діви Марії в Бердянську на Запоріжжі; |
| 2015 | - єпископ Мар'ян Бучек в костелі Різдва Пресвятої Діви Марії у Бердянську на Запоріжжі освятив меморіальну таблицю, присвячену консекрації храму; |
| 2017 | - тимчасову каплицю cвв. Апп. Петра і Павла у Сокільниках під Львовом освятив архієпископ Мечислав Мокшицький; |
| 2019 | - єпископ Віталій Скомаровський на території колишнього кладовища освятив земельну ділянку під будівництво храму у Горохові на Волині; - єпископ Леон Малий впровадив реліквії св. Йоана Павла ІІ до костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Рудках на Львівщині; |
На той час храм у Шаргороді мав дві каплиці, три вівтарі, досить скромне інше оснащення та прикостельний цвинтар. Фінансово-майнове забезпечення парафії значно збільшив у 161(2 чи 4?) і 1618 роках Томаш Замойський, син фундатора, завдяки чому, зокрема, збудовали парафіяльну школу і шпиталь. Але цю святиню було знищено 1648 року, коли розпочалась козацько-польська війна. Під час цих військових дій та наступної турецької окупації костел перебував у стані руїни, а парафія перестала існувати.
Відновлення парафії у Шаргороді відбулось 1716 року з ініціативи єпископа Стефана Рупневського, а відбудова храму розпочалась наступного року, проте здійснювалась дуже повільно. Будівельні роботи пришвидшились лише після 1739 року (із призначенням в Кам'янець-Подільську дієцезію єпископа Вацлава Сераковського). Наприкінці 40-х років вже повністю постали мури костелу, склепіння та дах над північним нефом, у якому почали проводили богослужіння. 1750 року храм мав головний вівтар Христа Розіп'ятого і чотири бічних вівтарів св. Антонія, св. Яна Непомуцького, св. Анни і Благовіщення Пресвятої Богородиці. Фактично, це була повністю нова святиня, яку пов'язувала із попередньою лише церковна традиція.
У 1829 році храм в Шаргороді мав вже дев'ять вівтарів, головний з яких і далі містив оздоблений численними вотами образ Господа Ісуса Розіп'ятого, який на той час вважався чудотворним, а також на прикостельному цвинтарі дерев'яну дзвіницю з трьома дзвонами. Проте сучасного вигляду костел набув лише 1844 року під час капітального ремонту, коли було перебудовано його фасад, замінено гонтовий дах бляшаним, а також відновлено інтер'єр. 1860 року парафія нараховувала майже 4200 вірян у містечку та сусідніх селах, від 70-х років до 1904 року - перевищила 6 тисяч вірних, мала цвинтарну каплицю в Шаргороді та обслуговувалась настоятелем о. Леопольдом Погоржельським, якого 1905 року замінив адміністратор о. Лонгін Добровольський. Саме тоді і було реставровано святиню.
У 30-х роках радянська влада закрила храм в Шаргороді, перетворивши його на склад. Було знищено все костельне оснащення, у тому числі і вівтарі, та розібрано дзвіницю. Під час німецько-румунської окупації культову роботу святині відновили, наприкінці 40-х років та в 50-х роках богослужіння в ній епізодично проводив о. Антоній Хомицький. На зламі 50-х - 60-х років шаргородську парафію намагались ліквідувати, проте вірянам вдалось її відстояти. 1966 року її настоятелем став звільнений із таборів о. Броніслав Джепецький, який прослужив тут до своєї смерті 1973 року. У 1973-1983 роках парафією опікувався о. Вікентій Вітко, а потім - оо.-францисканці Зенон Туровський, Тадеуш Лучак і Лєх Дулемба.
У 1995 році було завершено зовнішній ремонт храму в Шаргороді. У 2000-х роках на пагорбах поблизу костелу, що нагадують єрусалимські, по яких проходив останній шлях Христа, розпочалось спорудження 3-кілометрової Хресної Дороги з 14-ма каплицями та фігурами в натуральну величину, подібної до тієї, яка є в Кальварії Зебжидовській у Польщі. 26 травня 2017 року єпископ Леон Дубравський OFM за участю Апостольського нунція в Україні архієпископа Клаудіо Ґуджеротті та інших єпископів проголосив храм і Хресну дорогу в Шаргороді санктуарієм Страстей Господніх. 8 березня 2024 року єпископи надали санктуарію статус Всеукраїнської кальварії.
У 1993 році при парафії у Шаргороді формально постав монастир францисканців (орден Братів Менших), які і понад три тисячі вірних у місті та двох десятках сусідніх сіл, працюють тут також черниці згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок. Місто має ще один костел - Пресвятого Серця Господа Ісуса у мікрорайоні Розкіш.
