HORODKÓWKA (Chałaimgródek). Kościół p.w. św. Klary (1910 - 1913). Żytomierski obw., Berdyczowski r-n

13450 Городківка,
вул. Шкільна, 40

Городківка (до 1946р. - Халаїмгородок) існувала ще у давньоукраїнські часи під назвою Китайгородок. Після знищення татаро-монголами відроджувалась як Великі Жерделі, Скоргородок та просто Городок, а від початку XVIIст. - як Халаїмгородок за прізвищем тодішніх місцевих власників. У 1880р. тут проживало 1690 мешканців, у тому числі півтисячі римо-католиків, 1900 року - 2279, нині село має майже 1100 осіб. Входило до Андрушівського району, а від 2020 року - до Бердичівського.

У 1818 році у Халаїмгородку коштом місцевого власника Дезидерія Івановського постала мурована каплиця (в джерелах помилково її будівництво приписують Міхаловському - чоловіку Фабіани Івановської, дочки Дезидерія, народженої 1810 року). Принаймні, від початку 50-х років Халаїмгородок вже був філією парафії парафії св. Антонія у Білопіллі з окремим душпастиром о. Адамом Камінським.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: czerwiec, 10
1903	- костел Всіх Святих у Ходорові на Львівщині консекрував єпископ Йосиф Вебер;
1934	- жовківський декан та настоятель о. Лаврентій Ожга освятив наріжний камінь майбутньої каплиці у Глинську на Львівщині; - о. Вікентій Смаль освятив новозбудований костел Пресвятої Діви Марії Помічниці Вірних у Рибному на Івано-Франківщині;
1952	- в Кочев'є (Словенія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович;
1995	- о. Станіслав Падевський, майбутній ординарій Харківсько-Запорізький, консекрований на єпископа у Кам’янець-Подільській катедрі Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Антоніо Франко;
Następna data: czerwiec, 11
1872	- в Санкт-Петербурзі відбулась єпископська хіротонія о. Франца Цоттмана, призначеного єпископом-ординарієм Тираспольським;
1989	- повернений костел св. Миколая, єп. мч. у Чернівцях на Вінничині освятив єпископ Едвард Бялогловський з Перемишля (Польща);
2000	- єпископ Станіслав Падевський освятив відремонтований костел Святого Духа у Глинянах на Львівщині;
2005	- єпископ Леон Малий освятив каплицю Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Великих Бірках на Тернопільщині;

Źródło zdjęcia: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

І Дезидерій Івановський, і після його смерті дружина Клара прагнули перебудувати каплицю у Халаїмгородку на костел, проте царська влада не надавала дозволу. Клара Івановська поставила біля каплиці та освятила пам'ятний знак померлому 1844 року чоловіку й померлій 1848 року дочці Фабіані. 1859 року померла і вона, заповівши своєму сину, письменнику та публіцисту, представнику української школи в польській літературі Євстахію Івановському таки збудувати костел. Проте Євстахію теж не вдалось отримати дозвіл на спорудження храму. Він помер 1903 року та був похований у Білопіллі, і, не маючи дітей, заповів маєтності Жмігродським (правнукам своєї сестри Фабіани) разом із зобов'язанням все таки збудувати святиню.

Завдяки послабленню політичного тиску на католиків латинського обряду у першій половині ХХст. Жмігродські отримали дозвіл на будівництво мурованого костелу у Халаїмгородку та 1910 року розпочали його. Будівничий Е. Яблонський, технолог А. Ходак та білопільський адміністратор о. Станіслав Гурський завершили спорудження храму 1913 року (конструкція святині дозволяє припустити, що в її складі в якості пресбітерію залишили первісну каплицю чи її частину). Костел отримав дзвіницю із трьома дзвонами, найбільший з яких був вагою 150 кг. Принаймні, від 1920 року Халаїмгородок, формально залишаючись білопільською філією, вже був виділений в схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії як окрема парафія, яку обслуговували адміністратори о. Владислав Маньке (спочатку) та Станіслав Борецький (потім).

У 1935 році святиню у Халаїмгородку закрили, забравши її під сільський клуб. А пізніше вона стала колгоспною коморою. Під час ІІ св. війни костел знову запрацював, ним тривалий час до наступного закриття у 1959-1961рр. опікувався о. Йосиф Козинський. 1989 року храм повернули місцевим римо-католикам, які за свої кошти та завдяки зусиллям о. Амброзія Міцкевича здійснили його ремонт.