ЖОВТИЙ БРІД. Костел св. Ядвіги (1998 - 2000). Житомирська обл., Житомирський р-н

13048 Жовтий Брід

Жовтий Брід вважається заснованим 1620 року. 1840 року тут оселились перші колоністи - поляки і німці, частина яких з часом асимілювалась із місцевими українцями та євреями. На початку ХХ століття у селі проживало трохи менше трьох сотень мешканців. 1927 року із 545 селян 353 вважали себе поляками. У середині 30-х років звідси депортували майже всі німецькі та значну частину польських сімей, переселивши сюди колгоспників-ударників із Київської і Чернігівської областей. Нині тут проживає лише трохи більше півтори сотні осіб. Село входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

На початку 90-х років у Жовтому Броді постала римсько-католицька спільнота, богослужіння для якої проводили приїжджі священники у приміщенні місцевої школи. 1998 року сюди призначили настоятелем о. Ришарда Дзюбу SCJ, який розпочав будівництво костелу у селі.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: січень, 24
На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Наступна дата: січень, 25
2004 - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив нижній костел Пресвятої Діви Марії Матері Церкви у Києві на Перова;

Спільними зусиллями вірян та їх душпастиря мурований храм у Жовтому Броді збудували 2000 року. Новоспоруджений костел консекрував під титулом св. Ядвіги 11 листопада цього ж року єпископ Київсько-Житомирський Ян Пурвінський.

Святиню у Жовтому Броді, а також вірних місцевих та села Костянтинівка обслуговують отці-серцяни (згромадження Священників Пресвятого Серця Ісуса Христа) із парафії парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа у Биківці.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.