Костели і каплиці України

Достойні Брати в єпископстві!

Дорога Спільното Братів Капуцинів з отцем Провінціалом на чолі!

Улюблені Брати і Сестри!

Сьогодні ми зупиняємося у тій чернечі святині, щоб молитвою подякувати за єпископа Станіслава Падевського, земне життя котрого завершилося у неділю 29 січня, у чернечій келії монастиря в Сендзішові Малопольському.

Багато слів сьогодні сказано про померлого єпископа. Дозвольте, що від імені Конференції Римо-католицьких Єпископів України, до якої належав отець Станіслав, спершу як єпископ-помічник у Кам`янці-Подільському, пізніше у Львові, а від 4 травня 2002 року як перший єпископ новоствореної харківсько-запорізької дієцезії, подякую Всевишньому Богові за дар його життя і пастирського служіння на Україні.

Мої дорогі!

Церква збудована на фундаменті Апостолів, а єпископ є їхнім наступником у пастирському служінні. Ти, єпископе Станіславе сповнив це служіння у Кам`янці-Подільському, у Львові і як перший єпископ новоствореної Харківсько-Запорізької дієцезії, найбільшої територіально і якої важкої, бо впродовж десятиліть там не було жодного храму, а якщо туди і прибував священик, то приховано і дуже рідко. Тому, дякуючи Богові за особистість єпископа Станіслава, дякуємо за те, що він став наріжним каменем Харківсько-Запорізької дієцезії, відповідаючи на прохання св. Йоана Павла ІІ, котрий послав його до тієї Церкви.

Дякуємо за мудрі та розсудливі рішення та пастирську відвагу, що виражалася у солідарності з людьми та відвагу у захисті їхньої гідності та громадянських прав. Дякуємо за навчання правд віри і таке ефективне відродження спільноти Церкви.

Тому тут, у Сендзішові Малопольському, перед твоїми співбратами та вірними прошу повернутися до своєї дієцезії щоб і надалі бути наріжним каменем, бо життя наше змінюється але не завершується. Віруючи в це, ти можеш бути присутній і підтримувати свою дієцезію живучи в іншому світі. Там, у Харкові твого катедрального собору, двері якого відчиняються для тебе, і в якому очікують твої вірні, котрі шанують тебе, але через велику відстань та нестачу не можуть бути тут з нами. Чекають тебе у Львові та Кам`янці-Подільському, щоб біля твоєї труни мати змогу подякувати, за те, що ти був з ними і для них, як добрий пастир.

На завершення через Отця Провінціала та Гвардіана у Сендзішові хочу подякувати спільноті Братів Капуцинів за довголітню опіку та турботу якою ви оточували єпископа Станіслава. Він бажав довершити своє життя у чернечій спільноті. Він ніколи не перестав бути монахом і завжди підкреслював свою приналежність до капуцинської родини. Дякуємо вам за те прекрасне свідчення любові та поваги до співбрата, благаючи водночас щоб Бог вас благословив і беріг, щоб звернув своє обличчя до вас і обдарував вас миром.